The Postman of Nobel
Росія
Євген Горін – ідеологія
Юрій Горяний – медіахудожник
Юрій Маштаков – гітара, вокал, аранжування, композиція
Олександр Власов – ударні, перкусія
Роман Романов – бас
Павло Шестов – клавіши
Андрій Баратов – Джим Моррісон
Проект створений Євгеном Горіним за участю музикантів групи The postman of Nobel та медіа-художника Юрія Горяного.
У його основу лягла книга Джима Моррісона “An American Prayer” і музика “The Door”.
Короткий опис: на сцені стоїть стіл з наваленими на нього рукописами, старий котушковий магнітофон. У кріслі за столом сидить читець (Євген Горін). Сцена оформлена прозорою сіткою, на яку проектується відео, що відбиває події кінця 60-х рр.. У глибині сцени стоїть ванна, в якій лежить людина, що сильно нагадує самого Джима. Несподівано на екрані з’являється оратор з доповіддю “ПАНОВЕ”: … події відбуваються окремо від нашого розуміння і поза нашої волі, ми живемо для себе, ми лише намагаємося поневолити інших …
На останніх словах відео-монологу на сцені з’являються музиканти (група The postman of Nobel) і звучать початкові акорди пісні The Doors “Riders on the storm”.
Протягом усього спектаклю музиканти імпровізують на теми пісень “The Doors”, тим часом читець то гранично спокійно, то входячи в транс читає уривки з різних творів Моррісона, в кульмінаційні моменти влаштовуючи діалог між Моррісоном і Вільям Берроузом.
Цей віртуальний діалог двох вождів психоделічної революції 60-х, за задумом авторів, повинен найточніше передати дух часу і смерть мистецтва. У ванній на сцені лежить символ цієї смерті – останній проклятий поет століття.
Завершальні слова вистави: … мистецтво зміцнює стіни нашої в’язниці, розважає нас і робить байдужими …
