Ойґен Ґомрінґер народився в родині швейцарського комерсанта і болівійки у селищі Качуела Есперанса, Болівія. Виріс у Швейцарії. З 1944 по 1945 роки отримував освіту у Берні й Римі за спеціальностями «Економічна теорія» та «Історія культури та літератури». У 1952 році разом із Дітером Ротом та Мартіном Вуссом сприяє виданню мистецького журналу «Спіраль».
Працював секретарем Макса Білла в Ульмській школі дизайну. Саме тут «конкретна поезія» Ґормінґера набуває перших прихильників. З 1960 по 1965 рр. видав серію монографій «Konkrete poesie – poesie concreta». Згодом письменник очолював спілку «Der Schweizerische Werkbund» (1961-1967), був культурним радником аутлету «Die Selber Rosenthal AG» (1967-1985) та з 1978 року викладав естетику у Дюссельдорфській академії мистецтв.
У 1990 році Ойґен Ґомрінґер пішов на пенсію, після чого ще вісім років працював запрошеним професором в університеті міста Цвікау. Викладав поетику в університетах Бамберга (1986), Арканзасу (1990) та багаторазово приїздив до Лос-Анджелесу, Сан-Паулу і Болівії.
Ґормінґера вважають «батьком конкретної поезії» (Еммет Вільямс). Автор позначає цей жанр за аналогією до конкретного мистецтва. Уже в 1953 році він публікує першу збірку віршів «konstellationen constellations constelaciones» («сузір’я»). У своїх текстах поет працює з мінімальною кількістю слів, які розташовує у специфічному порядку, даючи читачу можливість, немов у ребусі, пов’язати семантику і положення слів. Таким чином вірш стає інструкцією до гри, своєрідним предметом вжитку. Слово перестає бути носієм значення, але натомість перетворюється на матеріальну структурну одиницю.
Із 1954 року Ойґен Ґормінґер намагається теоретично обґрунтувати суть конкретної поезії (див. антологію «Theorie der Konkreten Poesie. Texte und Manifeste 1954-1997», Повне зібрання творів, II видання, 1998). Постійний пошук нових правил «гри» конкретної поезії він відображає в таких текстах, як «inversion und öffnung» («інверсія та відкриття», 1988) або «quadrate aller länder. das kleine gelbe quadrat. мärchen» («квадрати всіх земель. маленький жовтий квадрат. казки», 1992). Оскільки Ґормінґер надає перевагу темам абстрактного (або як він сам це називає «конструктивного») живопису, літературознавці проводять паралелі між його мистецтвом та творчістю Ґюнтера Уекера й Людвіга Ґебхарта.
У 2000 році О. Ґормінґер заснував Інститут конструктивного мистецтва та конкретної поезії у м. Рехау, де тоді проживав. Колекція зібрань інституту заклала основу фонду Музею конкретного мистецтва у м. Інгольштадт у 1992 році. Поет також очолював Міжнародний форум дизайну в м. Ульм (1988-2000 рр.).
За свій доробок автор отримав чисельні нагороди: Культурну премію м. Рехау (1997), премію «Punta Tragara за конкретну поезію» (2007), Баварський орден «За заслуги» (2008), премію Рільке у категорії німецькомовна поезія (2009). У червні 2010 року поета і його доньку Нору було запрошено посаду доцентів поетики в університеті міста Кобленц-Ландау. У 2011 році Ойґена Ґомрінґера нагороджено премією з поетики Аліси Саломон Берлінського університету, фасад якого прикрашає один із ранніх його віршів – «avenidas».
Ойґен Ґомрінґер є членом спілки поетів P.E.N.-Zentrum Deutschland і Берлінської академії мистецтв.
