У середу, 29 травня о 18:30 у Літературному целанівському центрі відбудеться літературна зустріч “Reading Balkans”. Учасники: Петар Андоновскі (Македонія), Тадей Голоб (Словенія), Лейла Каламуїч (Боснія і Герцеговина). Під час заходу вони презентуватимуть свої книжки та говоритимуть про літературу.
“Reading Balkans” – це проект співпраці для популяризації письменників у постконфліктних суспільствах, що має на меті пов’язати різних учасників і створити спільну платформу, яка презентує Південно-Східну Європу як регіон надзвичайної літературної творчості. Через багаторічну діяльність у цій галузі партнери зі Словенії, Сербії та Македонії встановили, що Південно-Східна Європа має чудову літературну традицію, а нове покоління письменників її продовжує. Цікаво, що теми, які вони обирають, часто пов’язані з травмами Балканської кризи 1990-х років. У такий спосіб проект орієнтований на письменників, які у своїх творах попереджають про небезпеки націоналізму і нетерпимості та нагадують про їхні наслідки.
Мета проекту – пропагування різних літературних голосів, які поділяють спільний досвід життя та роботи в постконфліктному суспільстві.
Модератор події – Лілія Шутяк.
Мови заходу – англійська та українська.
Вхід вільний.
Після заходу – частування вином.
*Кураторка проекту – Євгенія Лопата*
________________________________________________________________________________
Тадей Голоб (1967) – один із найунікальніших словенських письменників з тематично різноманітними творами. Він один із авторів книжки “З Евересту” (2000 рік), в якій описує катання на лижах Дейва Карнічара з найвищої гори світу – гори, на яку також піднявся й сам письменник. Голоб – автор біографій Пітера Вільфана (2004), Зорана Предіна (2009) та Горана Драгіча (2015), автор романів для молоді “Золотий зуб” (2011) та «Куди зникла Бріна?» (2013). Написав також романи “Свинячі ноги” (нагорода словенською премією Kresnik Award за кращий роман) і “Але ви будете”. У 2016 році вийшов його перший детективний роман «Озеро».
Цей твір змістив межі популярної фантастики на словенській літературній сцені та зумів заінтригувати широку читацьку аудиторію і об’єднати літературних критиків, які вважають, що це добре продумана і надзвичайно вміло написана історія. Подальшим доказом цього є три перевидання книжки протягом короткого часу після її публікації в листопаді 2016 року.
Події роману відбуваються у впізнаваному словенському середовищі: біля туристичного Бохінського озера та в щоденній рутині столиці Словенії Любляни. Головний герой – взірець сімейного чоловіка, детектив із хорошою репутацією. Він також є колишнім альпіністом: іноді таємничий, іноді імпульсивний, але завжди вдумливий і цікавий.
Лейла Каламуїч народилася в Сараєво в 1980 році, де живе й досі. Закінчила факультет філософії та соціології. Авторка двох збірок оповідань “Анатомія посмішки” та “Називайте мене Естебан”, сучасної соціальної драми «Огрес, або як я вбила свою сім’ю». Її друга книжка “Називайте мене Естебан” виграла премію Едо Будіша за кращу книгу коротких оповідань і була номінована на премію European Literature Prize в 2015 році. Окрім того, Лейла отримала багато літературних нагород за короткі оповідання і була учасницею багатьох різних резиденцій і стипендій.
Її історії перекладені англійською, німецькою, французькою, македонською, словенською, польською, румунською, албанською та литовською мовами. Лейла Каламуїч пише прозу, есе та огляди в різних журналах і на веб-порталах в Боснії і Герцеговини та країнах колишньої Югославії.
У 19 історіях книжки “Називайте мене Естебан” ми прослідковуємо емоційну подорож протагоністки від її спогадів про передчасну смерть матері й дитинства із батьком-алкоголіком, якого ніколи не бувало поруч, до бабусь і дідусів, які поступово старіють і врешті помирають на її очах, до країни, що розчиняється у мінливому світі, до відкриття власної сексуальності і тривожності життя.
Тема матері, здається, переслідує дівчину на всіх станціях її подорожі як всюдисущий spiritus movens і ненав’язливо веде нас через емоційне життя головної героїні, знайомлячи із Сараєво до, під час і після війни, а також про міжетнічні шлюби.
Збірка Лейли Каламуїч є справжнім свідченням долі сім’ї. Написання цього свідчення – це акт сміливості та звернення до того, що є найтемнішим і найважчим у людях.
Петар Андоновскі народився у 1987 році в Куманово, Македонія. Вивчав загальну та порівняльну літературу на філологічному факультеті в Скоп’є. Видав книжки: “Ментальний простір” (поезія, 2008), “Очі кольору взуття” (роман, 2013, друге і третє перевидання 2016), “Тіло, в якому треба жити” (роман, 2015, друге і третє перевидання 2016 року). Його перший роман «Очі кольору взуття» був у шорт-листі на премію “Ранковий вісник” у 2013 році. У 2016 році цей же роман потрапив у шорт-лист премії European Literature Prize. Роман «Тіло, в якому треба жити» отримав премію “Ранковий вісник” у 2015 році.
В книжці «Тіло, в якому треба жити» йдеться про внутрішню боротьбу шістдесятирічної судді Брігітти, яка саме закінчує кар’єру і раптом отримує складне випробування – вирішити кримінальну справу про зґвалтування і вбивство молодої жінки. Раніше Брігітта судила лише незначні випадки розлучення і дрібних крадіжок. Тепер вона усвідомлює ту незначну роль, яку відігравала досі. Ця нова справа відкриває для жінки безліч нових можливостей, передусім – до саморозвитку Брігітти. Нарешті жінка бере на себе справжні повноваження судді й отримує владу арбітражу.
