Через війну українські письменники йдуть на фронт або займаються гуманітарною діяльністю. Водночас їхні публічні заклики стають дедалі різкішими. «Ми робимо це для того, щоб нас нарешті почули», – каже культурна менеджерка Євгенія Лопата в інтерв’ю Брітті Бюргер для Deutschlandfunk Kultur 9 квітня 2022 року.
«Подивіться на нашу країну, подивіться уважно, інакше ми пропадемо!» Цим закликом в перший день після початку повномасштабної війни Росії проти України закінчується стаття молодої української перекладачки та культурної менеджерки Євгенії Лопати, опублікованої у FAZ. Відтоді минуло шість тижнів. Євгенія Лопата залишилася в рідному місті Чернівці. Там вона керує міжнародним поетичним фестивалем Meridian Czernowitz та однойменним видавництвом.
«Я впевнена, що після перемоги України ми повернемося до нормального життя», – каже Євгенія. Тоді особливо молодь буде дуже потрібна для економічної та культурної відбудови. «І, звичайно, я хочу допомогти з цим».
Гуманітарна допомога та національна оборона
Чернівці «досі тихе, безпечне місце, і саме тому було б нелогічно виїжджати звідси», – каже вона. Крім того, багато біженців з інших куточків країни, які зараз шукають захисту в Чернівцях, потребують допомоги місцевих жителів: «Нас закордоном ніхто не чекає, а наша країна потребує нашої підтримки сьогодні тут».
Багато авторів, які видаються у Meridian Czernowitz, зараз працюють журналістами та військовими кореспондентами. Деякі з них займаються гуманітарними питаннями, як пояснює Лопата, і допомагають біженцям. Інші зараз служать в територіальній обороні та захищають українські території від російського вторгнення: поети, які стали солдатами.
«Росіяни також несуть відповідальність»
Юрій Андрухович є також автором видавництва Meridian Czernowitz. Його вважають одним із найважливіших культурних голосів країни. Його твори перекладаються та видаються закордоном. Юрій Андрухович вважає, що відповідальність за війну проти України несе не лише Путін, але й увесь російський народ.
8 квітня він написав у FAZ, що російський народ дегуманізує сам себе. «Це антисвіт, це частина людства, яка добровільно перейшла до антилюдства».
Крім того, Андрухович у цій статті характеризує високопоставлених представників Європарламенту, які досі висловлюють тугу до єдності з Росією, як «співучасників війни». Його аналізи та звернення стають гострішими.
Звернення починаючи з 2014 року
Євгенія Лопата висловлює солідарність зі своїм автором і пояснює: «Ми, люди зі сфери культури, почали писати матеріали та закликати до допомоги Україні не 24 лютого, ми робили це починаючи із 2014 року – і дуже регулярно. І ми зробили багато, щоб нас почули. Проте ми так і були почуті, аж до лютого 2022 року. Тому ми можемо сьогодні звучати трохи різко у своїх заявах, у своїх словах. Але це спроби зараз кричати , кричати ще голосніше. І ми робимо це для того, щоб нас врешті почули».
Лопата також звинувачує у війні російський народ: «Не диктатор формує націю, нація формує диктатора. Якщо 70 відсотків росіян досі згодні з політикою Путіна і підтримують його, то це означає, що людям подобається все, що відбувається сьогодні. Коли чуєш і читаєш, що говорять звичайні люди про війну проти України, то просто складається враження, що їм це подобається, вони вважають це правильним».
«Дуже боляче, що люди, які живуть з нами по сусідству, заплющують очі і не хочуть їх відкривати», каже Євгенія Лопата.
Культурний фронт на заході України
У Чернівцях, у Львові та в Івано-Франківську на заході України ще можливе відносно нормальне життя із культурними подіями, пояснює Лопата. Оновили свої програми заклади культури, музеї, театри. Виступають актори та музиканти, читаються вірші, проводяться поетичні вечори, дискусії. Численні професіонали українського культурного сектору об’єднуються у спільній боротьбі. Або, як каже Євгенія Лопата: «Ми єдині на нашому культурному фронті».
