Попри війну Росії проти України Ґете-Інститут (Goethe-Institut) продовжує роботу над культурним обміном. Одна з платформ культурної установи “Goethe-Institut в екзилі” має на два роки стати місцем зустрічей, осередком безпеки і сценою для діячів культури, яким довелося стати біженцями. Проєкт надасть сцену для виступів і майданчик для дискусій та обміну думками тим представникам культурного середовища, які через небезпечні для життя обставини змушені працювати у важких умовах або взагалі позбавлені такої можливості.
Проєкт розпочався з фестивалю у Берлінському центрі мистецтв ACUD, де українські митці, письменники, режисери, актори – як ті, що перебувають нині в Європі, так і ті, хто приїхав на фестиваль з України – говорили про виклики культурної дипломатії в умовах війни. Серед запрошених спікерів були, зокрема, письменик Сергій Жадан, кінорежисерка Ірина Цілик та театральний режисер Влад Троїцький.
Читайте також: Сергій Жадан: Я не хочу завтра залишитись без держави (відео)
Платформа для митців в екзилі
Проєкт “Ґете-Інститут в екзилі” підпорядкований центральному офісу установи в Мюнхені. Він був запланований ще до того, як почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Спершу передбачалось, що проєкт зосередиться на проблемах розвитку культури і суспільств в неліберальних країнах – Афганістані, Білорусі, Сирії.
Утім, війна Росії проти України стала причиною, чому проєкт “Ґете-Інститут в екзилі” спочатку зосередився на Україні. “Головна місія цього проєкту – створення відкритої платформи для митців, які внаслідок воєнних дій перебувають в екзилі”, – каже його кураторка Олена Лиховодова.
“Ситуацію в Україні, звичайно, не можна порівнювати з Білоруссю, Афганістаном чи Сирією… Там ми багато говоримо про неліберальний контекст”, – пояснює директор Goethe-Institut в Україні Фабіан Мюльталер (Fabian Mühlthaler). За його словами, ситуація України відрізняється тим, що через війну і зовнішню загрозу митці змушені працювати деінде. Тож плафторма пропонує митцям зустрічатись у різних форматах в Німеччині. “Будуть різні координаційні точки, і завжди будуть можливості для митців, які змушені втекти з будь-якої причини, або тих митців, чиї позиції важливо представити німецькій аудиторії”, – наголошує Мюльталер.
Голос України має звучати гучніше, ніж раніше
Однією з основних тем для дискусії на фестивалі-відкритті стала популяризація української культури за межами країни сьогодні. “Наша філософія і місія така, щоб голос український звучав дуже гучно і не давав німецькій або міжнародній публіці втомитися від цієї теми. Ми маємо постійно привертати увагу”, – каже Лиховодова.
“Нині треба масово перекладати українську літературу”, – переконана Євгенія Лопата, директорка міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz. За її словами, “машину перекладів” українських авторів мають запустити самі німецькі видавці, які не повинні зараз думати “про те, скільки продасться або ні”. При цьому німецькі видавництва мають перекладати українських авторів, що пишуть не лише на тему війни, додає Лопата.
Культурна дипломатія для України і “пауза для російської культури”
Одним з аспектів, про який говорили експерти і митці на фестивалі, стало і питання сприйняття у світі української та російської культури нині. “Насправді це дебати не про кенселінг (російської культури. – Ред.), а про неправильний баланс, – пояснює Сюзанн Воршех (Susann Worschech) з Європейського університету Віадріна у Франкфурті-на-Одері. – Величезну частину східноєвропейської культури називають російською, але це не так. Ми дуже мало знаємо чи усвідомлюємо те, що таке українська культура і що українська культура може нам розповісти”.
“Ми багато років сприймалися як сателіт російської культури. Десятки, сотні років, все що відбувалось з українською культурою, з українським суспільством, сприймалося через призму досвіду Росії. І ця проблема досі є”, – пояснює українська поетеса і режисерка Ірина Цілик. Але, за її словами, “нам нарешті надали трибуну, щоб говорити за себе”.
Тож “треба зробити перерву для Росії і дати простір Україні”, доточує художня керівниця Kyiv Symphony Orchestra Любов Морозова. “Нам справді потрібно, щоб наш голос був почутий. Нам потрібно місце, щоб грати нашу музику, демонструвати нашу культуру. Останнім часом було занадто багато Росії – занадто багато для нас і занадто багато для вас”, – сказала вона під час дискусії.
