Про дечемберленізацію Європи
Все приховане рано чи пізно стає відомим. Приблизно в квітні 2022 року британська газета «The Telegraph» опублікувала журналістське розслідування, як уряди Франції та Німеччини після окупації Криму 2014 року в обхід санкцій Європейського Союзу допомагали озброювати й модернізувати армію росії.
Ми, українці, добре пам’ятаємо, як представники цих країн були присутні в переговорних групах і завжди тиснули на Україну, щоб вона прийняла терористичні вимоги росії в межах «Мінських домовленостей»: визнати російських найманців і убивць, які себе видавали за сепаратистів і представників так званого народу Донбасу, надати їм широкі автономні права. Так от, згідно з розслідуванням «The Telegraph», після анексії Криму росією Франція та Німеччина поставили путінському режиму озброєння на 273 млн євро: це реактивні снаряди, ракети, гармати, бомби. Військове обладнання та комплектування росії тоді постачали десять країн ЄС на загальну суму 350 млн євро, а близько 78 % від цієї суми — Німеччина і Франція.
Нема сенсу перераховувати види озброєння, яке надали путінському режиму ці країни, нема сенсу згадувати всі ці тухлі й колоніальні за духом «формули Штайнмаєра», які виписувалися для України під диктування росіян.
Єдине питання, яке найбільше тривожить українців: чи понесуть європейські спонсори путінського режиму та російського нацизму за злочинні дії 2014–2023 років проти української нації та держави України не лише політичну, а й кримінальну відповідальність?
Позиція багатьох іноземних урядів почала поволі змінюватися лише після оприлюднення перед усім світом фактів масових убивств і страт українського цивільного населення в Україні (Буча, Гостомель, Ірпінь, Маріуполь, згодом Ізюм). Ці злочини російських солдатів настільки обурили всі європейські суспільства, що багато політиків та урядовців із країн ЄС змушені були прокинутися зі свого комфортного летаргічного сну, що цілими десятиліттями забезпечувався грошима «Газпрому». Найбільше вражає те, наскільки суспільства європейських держав солідарні з українцями, але політичні класи цих держав часто й досі ніби перебувають на Марсі.
Сучасна європейська чемберленівщина програє тому, що злочини путінського режиму лише зростатимуть, і кожен, хто сприяв зміцненню цього режиму, нарощуванню його воєнного арсеналу, вважатиметься його прибічником і симпатиком. Бажання позбавитися режиму Путіна у світі зростає в геометричній прогресії, це бажання легко перекинеться й на тих, хто був щирим другом чи наївним корисним ідіотом цього режиму.
З тієї ж опери заяви так званих німецьких інтелектуалів — переважно «дементно-нафталінованих» колишніх політичних діячів, які навесні 2022 року звернулися до уряду Німеччини з відкритим листом, аби він змусив Україну капітулювати у війні з РФ. Звернення зводиться до того, що «Україна все одно програє, тому її треба примусити капітулювати», а також віддати Харків, Київ, Одесу (мабуть, їхні однодумці в 1939 році так само радили й Польщі — капітулювати і віддати всі міста нацистам). Підписали його, звісно, великі друзі путінського режиму — ексдепутати Бундестагу, представники проросійської партії «Ліві», один із членів «комітету з цінностей» Соціал-демократичної партії Німеччини, словом, добірна публіка, яка полюбляла їздити до росії у відрядження.
Телеграм-канал «Informnapalm» дає дуже цікаву інформацію про цих «інтелектуалів»: «Лист “німецьких інтелектуалів” із закликом припинити підтримку України та дотиснути “капітуляцію” — це не про інтелектуалів. Це про “активні заходи” Ясєнево — штаб-квартири Служби зовнішньої розвідки Росії. І цей, прости Господи, лист — це просто жест відчаю з боку Кремля. Бо консерви довелося скласти в одне місце, промовисто їх засвітивши».
Усвідомлюю, що подібні телеграм-канали дуже далекі в плані джерельної бази, на відміну від науково-академічних видань. Але їхня функція інша — суспільний розголос і повне обнулення політичного впливу певних діячів і політичних сил. Про ексканцлера Гергарда Шрьодера, голову ради директорів «Роснефти» і голову комітету акціонерів «Північний потік 2», також нема сенсу щось говорити. Тут усе зрозуміло.
Але я про інше. Ці вчорашні політичні еліти приречені і зникнуть із актуальних процесів. Та перед тим, як зникнути, вони мають піти з ганьбою, бо їхні дії були злочинні: вони систематично прирікали одну націю на методичне винищення, натомість сприяли збагаченню держави-агресора, сприяли її озброєнню.
Жорстока війна в Україні, розв’язана злочинним режимом путіна, дуже поволі вичавлює чиряки на політичному тілі ЄС. Багато європейських політиків навіть не усвідомлюють, як видають свої тривалі зв’язки (слідство мало би встановити їхню глибину) з російськими політичними та владними колами, й досі дотримуючись кремлівських наративів. На нас чекає ще дуже багато сюрпризів, і треба запасатися попкорном. Агенти російських спецслужб У багатьох партіях і громадських об’єднаннях європейських країн будуть самі себе викривати через одіозні заяви. Вже добре видно тих політиків, які перебували на утримуванні Кремля. Їх смикають за нитки – і вони говорять потрібні меседжі.
Процес депутінізації та дечемберленізації ЄС розпочався, він триває – і його вже не спинити.
