підприємець, громадський діяч, культурний менеджер,
президент Міжнародної літературної корпорації MERIDIAN CZERNOWITZ
e-mail: [email protected]
У 2010 році заснував міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz, метою якого є повернення Чернівців на культурну мапу Європи та розвиток і сприяння діалогу між українськими письменниками, перекладачами, культурними менеджерами й журналістами та їхніми закордонними колегами з Австрії, Німеччини, Швейцарії, Польщі, Ізраїлю, Румунії, Молдови, Франції, США.
У 2011 році заснував видавництво Meridian Czernowitz, авторами якого є відомі та цікаві українські письменники та письменниці ― Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Андрій Любка, Ігор Померанцев, Таня Малярчук, Ірена Карпа, Юрій Іздрик, Тарас Прохасько, Катерина Калитко, Володимир Рафєєнко, Ірина Цілик, Артем Чех, Борис Херсонський, Пітер Залмаєв та інші.
У 2013 році разом із професором Петром Рихлом та Почесним консулом Австрії у м. Чернівці Сергієм Осачуком заснував Літературний целанівський центр ― літературний дім, який має ім’я відомого німецькомовного поета єврейського походження Пауля Целана і присвячений популяризації багатонаціональної та багатомовної літератури Буковини (особливо німецькомовної), а також сучасної української літератури.
У 2015 році ініціював проєкт «Мережа», який об’єднав 33 міста України і їхніх культурних операторів та налагодив співпрацю між менеджерами культури з метою організації всеукраїнських турів українських письменників та їхніх виступах у містах мережі.
У 2017 році провів міжнародний поетичний фестиваль Meridian Lutsk, а у 2018 році заснував міжнародний поетичний фестиваль Meridian Poltava.
У 2019 році Святослав Померанцев отримав Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою».
Промова Святослава Померанцева на I. Міжнародному поетичному фестивалі MERIDIAN CZERNOWITZ 2010:
“Ще кілька років тому я був успішним буковинським бізнесменом і займався постачанням “клімату” – так на діловому жаргоні називають кондиціонери, витяжні труби та інше інтер’єрне обладнання для квартир і будинків. Внаслідок світової економічної кризи я втратив замовлення і ледь не збанкрутував. Довгі години, вільні від праці й заробляння грошей, дозволили мені серйозно подумати про власне життя. Озирнувшись довкола, я зрозумів, що я – людина, позбавлена минулого, тобто родинної та національної пам’яті. Раніше я ніколи не замислювався, де і чому я народився. Отож, я відкрив для себе, що я народився у Чернівцях – місті, на цвинтарях якого поховані моя прабабуся, дід, батько. У цьому ж місті народився мій син Семен. Виходить, що я пов’язаний з Чернівцями життям і смертю. Зрозумівши це, я поглянув на рідне місто іншими очима. Я захотів довідатися, чим воно жило колись, хто його прадіди й прабабусі. До поезії, заради якої організовано цей фестиваль, моє ставлення раніше було байдужим. Але довідавшись, що Чернівці – це місто, в якому вже близько двох століть пишуть вірші різними мовами, я почав принюхуватися, придивлятися до книжок, старих і нових. Можливо, це залунав голос крові: мій прадід був одеським літератором, дослідником історії одеських синагог. Мій дід був чернівецьким журналістом, працював у газеті “Радянська Буковина”. Мій дядько почав писати вірші у Чернівцях і назавжди залишився чернівецьким поетом, хоч би де він потім не жив: у Лондоні, Мюнхені чи Празі. Коли я все це відчув і усвідомив, я прийняв рішення: зробити так, щоб моє місто знову заговорило віршами – все одно, якою мовою чи мовами. Мабуть, усе це звучить патетично, але сподіваюсь, що комізм самої історії прозріння жертви світової економічної кризи зводить нанівець пафос і патетику. Я щасливий, що знову займаюсь постачанням “клімату”, але зовсім іншого, не пов’язаного з будівельним бізнесом. Це клімат поезії, клімат мовного багатоголосся, це інтер’єр Чернівців, завдяки якому моє місто було й залишиться однією з культурних столиць Європи.”
Фото Юлії Вебер
