правозахисник, громадський діяч
Народився у місті Ташкенті в 1946 році. Закінчив Чернівецький національний університет.
З початку 70-х років співпрацював з єврейським та загальнодемократичним підпільними рухами в СРСР. Весною 1972 року був виключений з комсомолу за те, що виступив на захисті права на репатріацію.
У 1978 році вступає в Українську Хельсинську групу. В цьому ж році його заарештовують і виносять вирок – до трьох років позбавлення волі у колонії суворого режиму за “клеветнические измышления, порочащие советский государственный и общественный строй”.
У 1984 році знову засуджений до трьох років позбавлення волі у колонії суворого режиму.
У 1987 році відмовився від запропонованої амністії, тому що не хотів підписувати зобов’язання про відмову від політичної діяльності.
У 1988 році створює у Чернівцях першу єврейську організацію. В 1989 році бере участь у створенні Ваада (Конфедерації єврейських організацій і общин) СРСР і стає його радником.
Член Європейської Ради єврейських громад, Європейського та всесвітнього єврейських конгресів, Всесвітньої сіоністської організації.
З 1991 року – голова Асоціації єврейських організацій і общин України (Ваада України), виконавчий віце-президент Конгресу національних общин України та Єврейської конфедерації України.
У 2002 році на установчих зборах Євроазійського єврейського конгресу в Москві (Росія) обраний головою Генеральної ради.
