11.11.11 українці не лише обмінювалися нумерологічними повідомленнями та “листами щастя”.
Цього дня Юрій Андрухович, як і обіцяв, презентував свою нову книжку “Лексикон таємних міст”.
Презентація відбулась у рамках книжкового ярмарку “Медвін” і спричинила незвичний натовп охочих взяти автограф. Уявіть, що коїлося б на Форумі у Львові.
11 листопада всього відбулося дві автограф-сесії.
По-моєму, на всіх куплених того дня “Лексиконах” мають бути автографи Андруховича. Принаймні, так здалося через довгі черги читачів.
Наприклад, протягом найпершої автограф-сесії, що тривала трохи менше 2 годин, Юрій Андрухович підписав близько 150 книжок. Це означає 75 книжок на годину.
Говорять, що середнім результатом усіх автограф сесії було близько 120 книжок за годину. Тобто 2 книжки на хвилину. Врахуйте, що на всіх книжках Андрухович примудрявся написати не лише свій підпис і традиційне “Щиро”, але й ім’я читача 🙂 Нічогенький темп!
Якщо абстрагуватися від цифр, то в очі, звісно, впадало інше.
Юрій Андрухович протягом всього дня присвятив себе читачам. Особливо це було помітно під час вечірньої презентації “Лексикону інтимних міст”. Кожен, хто підходив до письменника, отримував декілька хвилин спілкування та усмішку.
Презентацію книжки вів Олександр Бойченко. Він був літературним редактором “Лексикону інтимних міст” і розповів про цей досвід:
“Могильов говорив, що “Західна Україна розмовляє на польсько-українсько-угорському суржику”.
Як літературний редактор я зробив “10 кроків назустріч людям”. Тобто зробив книгу для людей”.
Цікава історія спіткала лайку “чорт забирай!”. Ці слова в “Лесиконі” Юрій Андрухович вживає доволі часто. Бойченко, аби уникнути повторів, додав національного колориту.
Відтак, окрім “чорт забирай!” в тексті з’явилися “kurwa mać”, “merde” та інші.
Після літредакторських одкровень Юрій Андрухович нагородив 11 переможців географічної Facebook гри.
А потім письменник вкотре розповів історію створення “Лексикону інтимних міст”.
Загалом левова частина презентації виявилася суто літературною.
Це позначилося навіть на роботі присутніх тележурналістів. По-моєму, не один ТБ-сюжет про “Лексикон” вийшов у стилі “Відоме обличчя читає фрагмент книжки”.
До речі, відомі обличчя теж не дали маху. Багато хто з них на своїх Facebook і в блогах вихвалялися книжкою.
Для присутніх озвучені фрагменти звучали вперше. Це мені пощастило однією з найперших прочитати “Лексикон інтимних міст”. І тому я уважно спостерігала за реакціями на читання Андруховича.
Чомусь здалося, що фрагмент про Помаранчеву революцію в Києві пробив присутніх (та і мене теж!) на сльози. Наступного для про таке ж враження говорив Тарас Малкович. Значить, і мені не просто так здалося.
Презентація закінчилася після 10 вечора. Так Олександр Бойченко програв пляшку Андрію Любці. Митці побилися об заклад, що вечір не закінчиться вчасно. І таки не закінчився.
Після презентації читачі (і я в тому числі) самі собі влаштували позачергову автограф-сесію Юрія Андруховича.
Якщо переключитися на прикладний контекст, то мені здається, що “Лексикон” – приклад якісної співпраці видавця з письменником. Все в найкращих традиціях європейських літературних презентацій. Але це вже зовсім інша історія.
