Нову книжку Юрія Андруховича “Лексикон інтимних міст” презентували у Чернівцях в неділю, 13 листопада. Чернівці – друге місто, де письменник представив “Лексикон…”. Перша презентація відбулася в Києві – 11 листопада.
Юрій Андрухович: “Хотів почати з подяк. Подякувати тим людям, без яких не було би цієї книжки. Без яких вона так і залишалася би якоюсь моєю фантазією. І ці люди – це, звичайно, Меридіан Черновіц в особі президента фестивалю Святослава Помєранцева, в особі Ірини Вікирчак, в особі Людмили Помєранцевої і ще всіх тих, хто доклав своїх зусиль… Я також хотів би подякувати людям, які безпосередньо працювали над книгою – це Діана Клочко – відповідальний редактор, пізніше з’явиться ще один дуже важливий для цієї книжки чоловік, а також Антон Клочко, який здійснив дизайн цієї книжки, завдяки чому вона така гарна і ошатна. І, звичайно, художниця Ірина Ковальська, це була щаслива нагода, випадкове знайомство, коли мені здалося, що саме її варто попросити, щоб вона попрацювала над оформленням цієї книжки. Начебто найголовніших героїв цього проекту я перелічив.
Історія виникнення цієї книжки. Вперше ідея прийшла 6 років тому, пам’ятаю як зараз, що це була осінь 2005 року. І я був у німецькому місті Дюссельдорфі. І тут у цій книжці є текст про Дюссельдорф. І він власне починається з того, що саме в цьому місті навідала мене така ідея. Я тоді ще, правда, не знав ще, що це буде 111. Я просто вирішив, що мабуть варто відновити з власної пам’яті усі міста, крім рідного, в яких доводилося бувати. В деяких доводилося жити, може навіть жити роками. Як у студентські часи у Львові. А деякі відвідав суто випадково, проїздом і побув, наприклад, якусь годину або дві. Але просто стало цікаво скільки таких міст у моєму житті було досі. І той список виявився таким досить факультативним. Тобто я декілька днів сидів над ним намагаючись відновити через міста якесь своє власне дотеперішнє життя рік за роком перебираючи. Скажімо, чи міг я в такому-то році кудись їхати чи ні і так далі. І я зіткнувся з тим, що є певна кількість міст, а саме 13 міст щодо яких я невпевнений чи я взагалі в них бував, чи ні. Тобто мабуть це якісь такі властивості вибіркової пам’яті те, що виникає в ній не зовсім зрозуміло вже – чи це твоя пам’ять чи це твоє уявлення про те, що ти таке пам’ятаєш.
Таке враження, що вас займає магія цифр? Ви займаєтеся нумерологією?
Ну, взагалі слово магія дуже таке відповідальне і небезпечне. Я магією не займаюся. Про нумерологію я в принципі чув. Але я теж не заглиблююся у неї. Але коли якось самі собою цифри про себе нагадують. У моєму житі було кілька таких моментів. Зокрема, років тому 10 у мене ще був номер телефону 7 і чотири нулі. І досить часто доводилося один і той самий епізод переживати, коли людина каже: так, давайте я запишу ваш номер телефону, щоб там якось подзвонити у справах. Я кажу, але записувати не треба, тому що ви його запам’ятаєте, та ні, ні у мене погана пам’ять я не запам’ятаю. Давайте я все таки запишу. Починає писати, а я диктую 7-00-00. А й справді можна було не записувати. Але це все далеке від магії. Я думаю не про магію, а про такий своєрідний гумор у цих цифр і чисел є. Вчора ми мали ще одну автограф-сесію у книгарні Бабуїн і я там переходив від столика до столика, з дуже багатьма людьми треба було поспілкуватися. Останній столик за яким я сидів був столик наших друзів з агенції подій АртПоле, які теж брали участь. І ось приносять туди на цей столик рахунок і звичайно ж, що це був рахунок на 111 гривень.
Текст присвячений Чернівцям має кілька нашарувань. Це поєднання шматків з деяких моїх давніших есеїв, пов’язаних з чернівецькими поетами. З усім цим культом, який породив згодом і фестиваль Мерідіан Черновіц. А на завершення цього уривку є доданий текст, який я писав для Броніслава Тутельмана. Тобто його альбому. І я з його дозволу наважився використати ще раз оцей текст. Додавши його до загального до Чернівців. Таким чином воно виправдало палімсестичну природу цього міста, де один напис нашаровується на інший, а на цей новий згодом нашарується ще якийсь. І прочитати вже жодний з цих написів неможливо, але можливо побачити як багато їх є насправді.
А взагалі тут у цій книжці це згадується, здається, у розділі про Львів про те, що є страшенно багато міст на світі, які, чомусь, прийнято називати маленькими парижами. Чернівці я впевнений серед них. Крім того львів’яни вважають, що маленький Париж – це Львів. Мешканця Ляйпцига в Німеччині вважають, що маленький Париж це Ляйпциг. І тільки чомусь парижани не вважають, що вони живуть у великих Чернівцях чи великому Ляйпцигу. Це так само як кажуть, що Словенія це така трохи гірша Австрія. Але про Австрію не кажуть, що це така трохи краща Словенія.
Як продається книжка?
Це така сфера, в яку я сам намагаюся поки що не лізти. Хоча може я маю право назвати, який у нас в угоді забитий відсоток моєї авторської винагороди? Але на всякий випадок я скажу, що з кожної проданої книжки, з кожного примірника я отримую 11, 1 відсотка. Тому купуючи ці книжки ви вносите свій вклад у покращення мого життя вже сьогодні.
Чого чекати від вас 12.12.2012?
До 12.12.2012 року точно нічого такого не буде. Бо не хочеться повторювати один і той самий прийом. Але якби існував 13-й місяць, то я би обов’язково щось запланував на 13.13.13-го року. Але ця дата, на жаль, неможлива. Хіба, що якусь реформу календаря проведуть, щоб був 13-й місяць”.
