Одна книжка замість ста одинадцяти
11 листопада рівно об 11 годині 11 хвилин патріарх «Бу–Ба–Бу» Юрій Андрухович почав ставити перші автографи на своїй книжці «Лексикон інтимних міст», над якою працював майже п’ять останніх років. «Це новий досвід для мене, — розповів Юрій Андрухович, — писати повільно. Але мені це подобалося. Іноді за день написаними лишалися два–три речення». Те, що «Лексикон» став головною подією «Медвіна» — заслуга не лише Андруховича, але і його видавця — фестивалю Meridian Czernowitz. Молоде видавництво забезпечило книжці і рекламу в інтернеті, і навіть спеціальну гру на Facebook. Магічне число 111, яке відповідає кількості міст світу, описаних у «Лексиконі», дорівнює і ціні книжки у… 111 книгарнях України. Новинку Андруховича навіть презентували незвично: спочатку спілкування з журналістами, потім автограф–сесія, і лише о 20:30 почалася сама презентація в освітньому центрі «Майстер–клас».
Перший текст у цій книжці патріарх «Бу–Ба–Бу» написав 2005 року — про швейцарське місто Аарау, другим було велике есе про Київ. Потім перед письменником постало непросте завдання: згадати всі міста, в яких він коли–небудь побував, навіть ті, з якими знайомився лише на залізничному вокзалі. Серед 111 міст — 24 українські. «Така книжка є однією зі спроб не забувати ці міста, не забувати, де ступала твоя нога, щось таке, що відбулося, а якби ти потім його не записав, воно зникло б назавжди і пропало б разом із тобою», — говорить Андрухович. Своєрідним подразником під час писання була абетка, якої письменник дотримався абсолютно, не назвавши лише місто на м’який знак. «Розташування літер нашого письма є надзвичайно потужною і диктаторською системою координат, — вважає автор. — І вона є дуже такою певною системою координат. Абетка, що називається, не підведе і не зрадить. Вона має свою послідовність. Абетка готує для нас величезну кількість пасток, а з іншого боку, для людини, яка пише, вона є такою базою, ґрунтом, на якому можна твердіше стояти ногами. І звідси виникають енциклопедії, в яких людство на якомусь етапі фіксує все, що ми знаємо про нас і про світ».
Означити «Лексикон інтимних міст» так само складно, як і попередній «замість–роман» Андруховича «Таємниця». На запитання «УМ», чи випадковим є таке вдавання до межових жанрів, письменник нагадав, що «найцікавіші явища літератури завжди перебувають десь там, на межі». «Можливо, я теж старався досягнути такої жанрової непевності, — зазначив Андрухович, — щоб, читаючи цю книжку, справді важко було знайти відповідь: есеїстика, публіцистика, проза, оповідання, вірш, анекдот, роман… Щоб у ній це все було якось там означено, присутньо, але в той же час не виникало з якоюсь певністю, однозначністю».
Відомо, що Юрій Андрухович не вважає надрукований текст недоторканим. Навпаки, фраґменти перекладного видання «Перверзії» письменник спеціально змінював і переписував для німецькомовного читача. Така ж доля може чекати і на «Лексикон інтимних міст». Якщо виникне пропозиція перекласти цю книжку, Андрухович додасть до неї есе, актуальніші для іншої країни, і відкине незрозумілі. «Ця книжка може змінюватися, рости, може також зменшуватися, — додав Андрухович. — Критерій успіху — наскільки вона здатна змінюватися і наскільки ці зміни знаходитимуть відгомін у читача».
