18 квітня, у рамках свого «Лексикон-туру» Юрій Андрухович відвідав КДПУ ім. В.Винниченка. Кіровоград зустрів письменника дощенту заповненими залами.
Як повідомляє Молодіжний онлайн-журнал «Гречка», студенти-філологи та журналісти, здавалось би, вже починають звикати до відвідин «зіркових» гостей, але приїзд Ю. Андруховича швидко розбурхав зайняту підготовкою до сесії молодь: на факультеті філології та журналістики у цей день справді був аншлаг. Викладачі дивувались і жартували, мовляв, якщо б і на пари студенти ходили у такій кількості, то, певно, всі були б відмінниками! Але сам Андрухович читати лекції не любить, і про це він зізнався ще на початку зустрічі. Автор сказав, що цінує можливість такого неформального спілкування зі студентами: не обмеженого календарними планами, журналами та науковим матеріалом, який будь-що потрібно донести до «світлих» студентських голів.
Коли справа дійшла до читання із роману «Лексикон інтимних міст», Ю. Андрухович сказав, що у кожному місті читає різні уривки, але в університетах завжди зачитує есе про Бєлград. Вже через кілька хвилин ми зрозуміли, чому.
У спогадах про Бєлград автор розповідає про свою лекцію перед студентками-філологинями у столиці Сербії. Він порівнював їх з «птахами», що «тріпочуть крилами, замкнені у своїх клітках». До того ж текст багатий на правдоподібні (чого гріха таїти?) деталі нелегкого «філфаківського» життя: описи того, як студентки сміються нишком на парах, шарудять глянцем, обгортками від цукерок та безперервно пишуть SMS-ки під час лекції. Розповідь про це миттю пожвавила студентську аудиторію. Завершальним «акордом» читання стала декламація Андруховичем вірша Віктор Неборака «Ляля Бо». Вірш зірвав шквал оплесків та непідробних усмішок дівчат. Особисто для мене цей вірш став справжньою загадкою: чому він зриває овації на філологічних факультетах по всьому світі? А вже коли оплески стихли, автор продовжив читати есе, переповідаючи реакцію сербок – а вона була точнісінько як наша! Не знаю, можливо справа у харизматичному декламуванні? Або це вже якась психологічна спільність всіх студенток-філологів? Напевно, для компетентної відповіді потрібно написати цілу докторську дисертацію про особливості мислення дівчат у замкненому просторі, «мов пташок у клітках». А поки що кожен може обрати варіант на свій смак.
Звичайно, після прочитання уривку посипались питання до автора, причому досить різноманітні: від «стандартних» про нову книгу, до «вічних» – про роль митця і мистецтва у цьому світі. Юрій Андрухович з радістю відповідав на поставлені запитання, раз у раз даючи вичерпні та дотепні відповіді. Не оминули увагою і питання про постмодернізм, на яке автор теж відповів трохи іронічно і з гумором: «Звичайно, вчителям та філологам потрібно завжди класифікувати літературу, розкласти все по поличкам, щоб вона була доступна для розуміння. Але я відношусь до цього досить спокійно, і тому не ображуся, і не вийду з аудиторії лише тому, що ви назвали мене постмодерністом!» Така відповідь щиро потішила аудиторію, яка все продовжувала засипати автора новими запитаннями.
Продовжилась розмова в бібліотеці ім. Д.Чижевського у традиційному форматі «Українського клубу». Ця зустріч стала більш «інтимнішою»: тут Юрій Андрухович зустрівся зі своїм студентським товаришем, Ігорем Смичеком, з яким вони не бачились майже 30 років. Автор багато спілкувався з читачами, зачитав уривки з роману «Таємниця» та «Лексикону…», й у ці хвилини був відвертий, як ніколи. Юрій Андрухович зазначав, що нова книга – це немов «прихований» роман, бо його складові частини переставлені у часі і просторі, а абетка слугує системою координат для есеїв-новел. Загалом багато чого було сказано у той вечір: про життя, творчість, особисті спогади… Навіть політику трохи зачепили, коли довелося відповідати на питання про Донбас та «літературні» гонорари Януковича, але все-таки увагу більше зосередили на новому романі. Останнім автор зачитав есе про Ялту – воно і у книжці йде останнім, і саме його сам письменник визначив як «найбільш інтимне».
Кіровоград – передостаннє місто у «Лексикон-турі» Юрія Андруховича, організованому Міжнародним поетичним фестивалем ”MERIDIAN CZERNOWITZ”. Саме директор фестивалю та видавець книги «Лексикон інтимних міст» Святослав Померанцев супроводжував письменника протягом всього туру. Наше місто стало одним із 10 міст, де автор презентував свою нову книгу, та одним із тих, де Андрухович побував вперше. Тому тепер можемо сміливо казати, що у нас автор поповнив свій «лексикон»: на одне місто, історію, спогад.
