Що може поєднати Оксану Забужко та Юрія Андруховича? Тільки фестиваль “Meridian Czernowitz”.
Зазвичай письменники в реальному житті та своїх дописах обмінюються малоприємними “шпильками”. Але на фестивалі в Чернівцях томагавк війни ніби закопали. Як писав хтось у коментарях в FB Андрія Бондаря: “цвинтар похованих томагавків”.
Цьогорічний “Meridian Czernowitz” в кулуарах всі учасники-старожили називали “більш інтелігентним”.
Натомість логістика фестивалю, котрій я так тішилася минулого року, була нерівною. Поселення, програма, приміщення для заходів – розраховані традиційно адекватно. Натомість трансфер з локації в локацію місцями “підкачав”.
Глядачів і учасників возив усього 1 винайнятий рейсовий автобус. І всі охочі туди не помістилися. Одним словом, я дуже раділа, що в Чернівцях є дешеві таксівки.
Саме тепер говорили про такі дрібниці потрібно. Адже вперше заходи фестивалю відбувались у трьох містах. Основний майданчик знаходився в Чернівцях. Інші події “експортувались” у міста Кам’янець-Подільський і Хотин.
Ідею “гастролей” фестивалю навесні успішно використали організатори поетичних “Київських Лаврів”. Тепер ця ж логіка побудови подій фесту була в програмі “Meridian Czernowitz”. Цікаво, чи повторять наступного року?
Крім того, одна з подій, про яку говорили організатори, не відбулася повноцінно.
Обіцяна міжнародна книжкова виставка номінально була, але насправді адекватно там були представлені лише декілька українських видавництв. Двоє з них – фестивальний видавничий проект та місцеве видавництво “Книга ХХІ”.
Здається, головними подіями цьогорічного фестивалю стала поява низки книжок. Це книжка малої прози та есеїстики Ігора Померанцева “Czenowitz. Черновцы. Чернівці” та есеїстика Оксани Забужко “З мапи книг і людей”.
Книжку “Czenowitz. Черновцы. Чернівці” не тільки читали та представляли на винних вечірках, але й грали на театральній сцені. Україно-угорська Незалежна театральна лабораторія створила перформенс за мотивами книжки. Виставу вперше зіграли 9 вересня в місцевій філармонії.
Вистава “Czenowitz. Черновцы. Чернівці” зібрала аншлаг. Це був один із рідкісних випадків тісного співіснування гостей фестивалю і місцевих мешканців. Загалом – чи не єдиний випадок відчуття свята в колі мешканців Чернівців.
Другий подібний момент – презентація книжки Оксани Забужко “З мапи книг і людей” в приміщенні Вірменської церкви.
Про задумку нової книжки Оксана Забужко вже говорила взимку.
За словами письменниці, книжку “З мапи книг і людей” пропонували видати три столичних видавця. Але Оксана Забужко пояснила, що вирішила видавати нову працю саме у Чернівцях, бо “культурне самоусвідомлення – це те, чому ми присвятили цю книжку”, а міф Чернівців – “це перехрестя і перспективне місце для культуротворення”.
Далі я би хотіла продовжити тему (не)ігнорування фестивалю самим чернівчанами.
Перекладач Петро Рихло після відкриття фестивалю зауважив, що мешканці Чернівців майже не беруть участі в заходах фестивалю. Навіть студенти, для яких читання іноземними мовами та спілкування з зарубіжними гостями було би, як мінімум, корисним.
Справді, протягом фестивалю було враження, що на читання і презентації ходять винятково гості та самі учасники.
Хоча було декілька епізодів зламу цієї прозорої стіни.
Здається, поворотним моментом стали поетичні читання на Калинівському ринку. 8 вересня гостей на учасників привезли безпосередньо на ринок. Там між рядами на невеличкій сцені читали поезію Ігор Померанцев, Оксана Забужко, Остап Сливинський, Катя Бабкіна.
На початку читань виглядало, що продавці в базарний день майже не прислухалися до поезії. Крига остаточно скресла, коли на сцену вийшов Ігор Померанцев і надав читанням потужного соціального контексту.
Спершу він виступив зі словом підтримки ТВІ та захисту свободи слова в Україні. В той самий час у Києві от-от мав початися мітинг.
Крім того, митець нагадав, що в добу СРСР і необмеженої влади КДБ найбільше від зачисток страждали приватні підприємці та митці. Їх карали за те, що вони просто робили свою роботу. Першим інкримінували “спекулянт” або “валютчик”, їх ув’язнювали та розстрілювали. З другими робили те саме, але за “заборонену літературу” та “антисоветчину”.
Власне після такого вступу поезії зі збірки “КДБ та інші” набули більш об’ємного звучання. Прочитані історії ніби стали належати всім присутнім. Вони провокували спогади про сімейні історії та роздуми про долі диктатур та інакодумців.
Оксана Забужко продовжила цей вектор, але з іншого боку. Вона пожалілася, що в готелі, де її поселили, під час сніданків грає шансон по радіо. Письменниця висловила думку, що робота митців – бодай на годину вимкнути весь цей шансон і запропонувати його слухачам щось інше.
Читання Оксани Забужко, окрім гостей фестивалю, зібрали декілька десятків місцевих, базарних слухачів. Вони слухали уважно, аплодували старанно, реагували зворушливо.
Здається, найбільш ніжний момент усього фестивалю: з натовпу виходить бабця з величезною корзиною малини і дарує Оксані Забужко велику пластиківку ягід. Це сталося після читання першої поезії “Російський мотив”.
Моє здивування також викликала зустріч Ірени Карпи з читачами. Захід, який у програмці позначався як “автограф-сесія” переріс у читання текстів з нової книжки “З роси, з води, з калабані”, відповідь на запитання та роздавання автографів. До речі, цей аншлаг розбив остаточно всі стереотипи про Карпу як суто “підліткову” чи “студентську” письменницю. На зустріч прийшло чимало осіб старшого віку, котрі ставили дуже цікаві запитання.
Крім того, мене особисто дуже порадували читання на презентації антології сучасної ізраїльської поезії “І покоління приходить” (видавництво “Дух і літера”), вечірка з читаннями Юрія Андруховича та данського транссексуального поета Nielsen, читання перекладів Пауля Целяна, дитячий недільний ранок із поезією від Івана Малковича та інших…
“Meridian Czernowitz” розвиває міф про багатокультурне місто Чернівці. Тут потужно присутні всі складові. Тобто поезії українською, російською, польською, німецькою мовами, а також на івриті та їдиші.
З іншого боку, масштаб учасників дуже нерівномірний. Тут є і дуже молоді та ще не виписані, і досвідчені гуру. Я особисто не розумію сенсу спільних парних виступів настільки різних поетів.
Зате конкурс відео поезії дозволив краще усвідомити, куди може рухатися молодий поет у нинішню добу величезного впливу науки і техніки на всі галузі життя. Тепер немає сенсу скаржитися, що ніхто не видає паперових поетичних збірок дебютантів – є ж You Tube!
Одним словом, “Meridian Czernowitz” мав дати харч для розуму всі своїм учасникам. Цей рік існування фестивалю виглядає як переламний. Можливо, він стане справді значимою подією, що представлятиме лише найбільш актуальне, свіже та репрезентативне на європейській літературній мапі.
