Сьомого вересня до Кам’янця із поетичними читаннями завітали українські та ізраїльські поети: Іван Малкович, Орціон Бартана, Деніель Галай, Ігор Померанцев, Оксана Забужко, Дмитро Лазуткін та Остап Сливинський. Поетична сімка привезла свою творчість не лише у формі читань, але й щойно надрукованих збірок.
Єврейські мотиви
Перша локація фестивалю в Кам’янці – колишня Велика реміснича синагога (нині ресторан «Стара фортеця»). Саме тут кам’янчани чекали на неймовірно позитивного і щирого українського поета й видавця Івана Малковича, дещо скептично налаштованого голову Асоціації єврейських письменників і редактора журналу «Moznayim» Орціона Бартана та голову тієї ж Асоціації, поета Деніеля Галая.
Перший зачитав присутнім «повчальну, актуальну, а надто – сьогодні» десятихвилинну казкову віршовану історію про голого короля. А потім виступив у ролі перекладача.
Спершу Орціон Бартана декламував свою поезію на івриті, далі Іван Малкович зачитував її переклад, після цього той самий вірш ще раз звучав голосом ізраїльського поета. Це щоб відчути мелодику івриту.
Деніель Галай зачитав декілька своїх поезій на ідиші. На відміну від івриту, останній звучить більш жорсткіше та холодніше, подібно до німецької мови. Проте слухачі почутим були задоволені.
Поезія – мистецтво голосу
Наступне місце зустрічі кам’янчан із поетами відбулося в сквері К-ПНУ ім. І. Огієнка, поряд із кенотафами Володимиру Свідзінському та Михайлу Драй-Хмарі. Першим перед глядачами виступив лауреат літературних премій «Смолоскип», «Гранослов» та багатьох інших Дмитро Лазуткін, котрий зачитав кілька своїх поезій зі збірки «Добрі пісні про поганих дівчат». Така собі сучасна поезія для молодого покоління, як на мене, – чтиво на людей романтичних. Хоча сам автор не знає, наскільки ця поезія серйозна.
Творчість Ігоря Померанцева, котрий представляє на фестивалі не лише Україну, а й Великобританію, – це взагалі щось за Фрейдом.
«Я довго думав, що вам прочитати. Адже ми з вами різні й далекі: географічно, бо живу в іншій країні, по віку, бо набагато старший, та й мовою – бо читатиму російською», – сказав Ігор Померанцев. Після чого взяв до рук книгу «Семейное положение» і видав щось на зразок еротичної поезії. Але кожен зрозумів по-своєму.
На поетесу Оксану Забужко, напевно, чекало найбільше людей. Можливо, саме заради неї вони сюди і прийшли. «Рада і горда тут бути. Мало яке регіональне місто може похвалитися таким історичним і літературним спадком, як ваше», – зазначила письменниця.
Оксана Забужко презентувала нову книгу есеїстки «З мапи книг і людей». «Всіх, хто пише романи в постмодерний період, можна вважати наступниками Анатолія Свидницького», – зазначила вона.
Крім того, письменниця повідомила, що на одну з її поезій сестри Тельнюк написали музику, і дуже вдало: «Проте іноді хочеться повернути ці слова назад і прочитати самій. Поезія – мистецтво голосу».
На замовлення Оксана Стефанівна прочитала поезію, яка вже стала своєрідним поетичним хітом (адже його просять прочитати майже на всіх зустрічах) «Не руш моїх кіл» або «Новий закон Архімеда». Наприкінці зустрічі можна було придбати старі й нові збірки письменниці, поспілкуватися з нею та отримати автограф.
Подвійне чтиво
Ближче до вечора у дворику НІАЗ “Кам’янець” відбулася зустріч з Іваном Малковичем та поетом, літературознавцем Остапом Сливинським. Письменники читали свої вірші по черзі. Зокрема, останній – із збірки «Адам», поезію якої критики відзначають як сповнену чітко прописаних деталей і пієтизмом, небанальну, хоча з повсякденності. Завершилося подвійне чтиво спільним виконанням обома авторами пісні. Хто знав – той підспівував, хоча їх треба було просто слухати.
