Головне багатство будь-якої держави – її громадяни, люди. Тому невипадково найвигіднішими вважаються саме інвестиції в людські ресурси. Якщо ж згадані інвестиції, наприклад, в освіту спрацюють, принесуть користь тільки в майбутньому, то вже сьогодні можна використовувати те, що маємо набуте – історію і культуру.
Популяризувати свою історію – справа благородна й патріотична і, повірте, прибуткова. Можна б одразу навести приклад німецького міста Ваймара і Ґьоте, але навіть в Україні вже маємо успішний проект подібного штибу. Таким містом є Чернівці, батьківщина всесвітньовідомого поета Пауля Целяна, Рози Аусландер, Іґоря Помєранцева та інших. У Чернівцях тиждень тому відшумів вже третій Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz. Німецькомовний єврей із Чернівців Пауль Целян, якого називають найгерметичнішим поетом двадцятого століття, зробив своєму рідному місту добру послугу – народився там, тож тепер Czernowitz постійно згадується поруч із прізвищем поета. «Ну то й що з того?», – спитаєте ви. Приблизно таке ж питання поставили перед собою й організатори фестивалю, мудро вирішивши, що тільки одного факту народження в Чернівцях літературної зірки для міста замало. Думали-думали, потім взялися до роботи – і з’явився найкращий в Україні літературний захід. Було правильно обрано «фокус-групу»: німецькомовні країни (Німеччина, Швейцарія, Австрія), адже писав Целян саме німецькою. Тож і половина учасників фестивалю – саме німецькомовні сучасні поети. Основний месидж теж невипадковий: «Повернути Чернівці на культурну мапу Європи». Вважалося, що довоєнний Czernowitz був одним із найбільших культурних центрів на континенті – стільки тут жило й працювало письменників, музик, художників і науковців.
Щось подібне відбувається і в Дрогобичі на Львівщині, бо саме тут жив і був убитий легендарний письменник-модерніст Бруно Шульц. Група місцевих ентузіастів організувала Міжнародний фестиваль Бруно Шульца, бо кількість іноземців, які регулярно вчащають у це маленьке містечко в пошуках слідів і робіт цього «галицького Кафки» почала зашкалювати. Тепер основне питання: а яка користь містам від подібних культурних акцій-фестивалів, присвячених відомим мешканцям? Відповідь проста: туризм. По-перше, з просто міста населений пункт перетворюється на «місто з іменем», «місто з особливою енергетикою», яке змогло виховати геніїв. По-друге, західноєвропейські ЗМІ ніколи б і не написали нічого про Чернівці, якби сюди зараз не почали приїздити поети вищої європейської літературної ліги. А так – завдяки Meridian Czernowitz – Чернівці регулярно і безкоштовно з’являються на шпальтах, наприклад, Frankfurter Allgemeine Zeitung. Місцеві екскурсоводи підтверджують: відколи почав проводитися фестиваль, тобто за останні три роки, частка туристів-«німців» випередила навіть показники внутрішньо українського туризму. Або, щоб далеко не ходити, на фестиваль до Дрогобича приїхав відомий дисидент і редактор найбільшої польської газети Gazeta Wyborcza Адам Міхнік. Здогадайтеся, про що саме він напише у своїй наступній редакторській колонці. Зрозуміло, що для туризму потрібна ще й архітектура, добрі готелі і ресторани, але до вас значно охочіше приїдуть, якщо у вашого міста є своя унікальна «фішка». Бажано – всесвітньо визнаний геній. Не беруся стверджувати, що у нас таких – хоч греблю гати, але когось подібного у своїй буремній історії кожне третє місто на Західній Україні може знайти. Жаль, що ми самі про них так мало знаємо.
