Натхненно, жваво, а місцями й експериментально відшумів минулими вихідними у Чернівцях четвертий Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz. Упродовж трьох днів відбулося 28 подій у 18 локаціях міста. Головна ідея цьогорічного фестивалю, як відзначали організатори, – «(Не)відомі Czernowitz», а отже, і місця для проведення заходів підбирали цікаві та незвичні.
Своєрідною мистецькою преамбулою до всього триденного дійства став поетичний залізничний маршрут сполученням «Київ-Чернівці», під час якого художнє слово звучало просто у вагоні потяга. Окрім митців, котрі, без перебільшення, з’їхалися сюди з усієї Європи, завітали на поетичний меридіан і посол Німеччини Крістоф Вайль, Швейцарії – Крістіан Шьоненбергер, і Директор Австрійського культурного форуму Якуб Форст-Батталья, й інші поважні гості. До слова, посол Німеччини Крістоф Вайль, котрий уже вдруге відвідав фестиваль і, як сам зізнається, дуже полюбив Чернівці, теж мав квиток на «поетичний потяг» і з великим задоволенням спілкувався з поетами й гостював на дорожніх читаннях.
– Чернівці стали для мене омріяним містом ще, певно, з того часу, як я лише навчився читати. Минулого року мені пощастило вперше тут побувати, і мушу зізнатись, що це було кохання з першого погляду. Це місто неймовірним чином спромоглося пережити всі жахи 20 століття і при цьому зберегти свою духовну складову. Meridian Czernowitz є маніфестом духовності Європи і має величезне значення. Говорячи від імені уряду Німеччини, я обіцяю, що у рамках програми асоціації України з Євросоюзом ми й надалі підтримуватимемо цей фестиваль, який повинен процвітати, – сказав у своїй промові з нагоди урочистого відкриття фестивалю, яке відбулося в Мармуровій залі Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, посол Німеччини Крістоф Вайль.
Тут же, на урочистостях із приводу старту четвертого, перед’ювілейного «Меридіану» багато мовилося і про значення фестивалю для євроінтеграції, і про роль поетичного слова, і про атмосферу міста та мультикультурність Буковини. Директор Австрійського культурного форуму доктор Якуб Форст-Батталья наголосив:
– Чернівці завжди були осередком міжкультурного обміну, і це природний стан для цього міста. Я щиро радий, що літературний пуп світу знову опинився тут, на Буковині.
На таких натхненних акордах стартував четвертий Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz.
Наповнена відсутність Іздрика. Вино та електромузика
Перший день одразу задав темп та настрій фестивалю. По завершенні урочистостей усі гості перебазувалися в Центральний палац культури, де їх, щоправда, чекала прикра несподіванка: Юрій Іздрик, котрий, окрім усього, обіцяв презентувати свою нову книгу «Після прози», не з’явився. Однак модератор зустрічі – незмінний директор фестивалю Ірина Вікирчак та вже добре знаний улюбленець публіки Тарас Прохасько зуміли врятувати ситуацію. Відсутність літератора компенсували, наскільки це було можливо: Прохасько ділився з численною публікою розповідями про Іздрика, Вікирчак читала уривки з його книг. Разом обговорювали почуте та пригадане. Вийшло доволі непогано, і глядач зовсім не почувався ошуканим чи ображеним. Тарас Прохасько теж привіз чернівецькому читачеві своє останнє наразі дітище – книгу «Одної і тої самої». Як відзначив сам автор, за жанром це суміш есеїстики, белетристики та публіцистики.
Відзначився стартовий фестивальний день і першою незвичною локацією: школою М. Емінеску та Ю. Федьковича (вул. Шкільна, 4). Саме тут публіка зустрілась із Юрієм Тарнавським, який є одним із засновників Нью-Йоркської групи поетів.
Більш традиційною, але не менш захопливою, видалась іще одна поетична подія п’ятниці: читання в дворику ратуші за участю німецьких поетів Клауса Райхерта, Ганса Тіля і наших літераторів і перекладачів – Маріанни Кіяновської, Петра Рихла та Юрія Андруховича, котрий зізнався, що завжди мріяв перекласти вірші Ганса Тіля. І таку можливість він нарешті отримав. Публіка старання оцінила.
Уже ближче до вечора Meridian Czernowitz продемонстрував гостям міста та й самим чернівчанам ще одну цікаву локацію: приміщення редакції газети «Буковина», яке теж має багату й цікаву історію. Саме тут дуже органічно вписалася лірична поезія Мар’яни Савки, яка є ще й головним редактором Видавництва «Старий Лев». А оригінальним тлом для лірики були світлини невідомих Чернівців, що демонструвались у редакційній світлиці.
Відтак відбувся музично-поетичний перформанс за мотивами поезії Зельми Меєрбаум-Айзінгер та Неллі Закс. Одразу опісля – вже традиційний меридіанівський винно-поетичний вечір Ігоря Померанцева, до якого цьогоріч приєднались Олесь Ільченко та Олена Фанайлова. Настрій задали приємний та романтичний: говорили про вина та літературу, про те, як одне пасує до іншого і як друге неможливе без першого.
Насамкінець найвитривалішим запропонували ще нічну вечірку з поєднанням електронної музики та поезії. Охочих виявилось чимало. Найціннішим у останній події першого дня, яка, між іншим, затяглася мало не до світанку, було те, що кожен міг поспілкуватися з митцями в приємній неформальній обстановці.
Поезія в спальних районах. Андрухович та Вервольф Сутра «на біс»
Другий фестивальний день зібрав усіх сонячного суботнього ранку на розі вулиць Кобилянської та Челюскінців, аби презентувати нове дітище фестивалю та всіх небайдужих, що доклали рук до його створення – літературний Целанівський центр. Відтепер і надалі він діятиме в нашому місті та стане осередком культури й науки чернівчан, тут же міститиметься і музей Пауля Целана.
Знаковою подією цього дня стала «Поезія спальних районів» – продовження соціальних експериментів Сергія Жадана та його однодумців. Нагадаємо, що минулого року поет ніс свою творчість у маси просто на Калинівському ринку, цьогоріч же вирішив податися в інший бік – у спальні райони міста, а саме – у двори житлового комплексу «Водограй», що на вулиці Воробкевича. І справді, «(Не)відомі Czernowitz». Розділили мікрофон попід вікнами і балконами з Сергієм Жаданом наша співвітчизниця – динамічна та емоційна Світлана Поваляєва та німкеня Енн Коттен з активною та енергійною поезією, переклади якої озвучив Жадан.
Можливо, соціальний експеримент вдався не зовсім так, як його задумували – аншлагів на балконах не спостерігалось, однак публіка, котра свідомо зайняла місця на спеціально привезених туди стільцях, а хтось – і на газоні (кому як до смаку) зустрічала і проводжала кожного з поетів бурхливими оваціями.
– Я люблю спальні райони, сам колись в такому довго жив, багато про них писав. Мені здається, що це якийсь дуже особливий мікрокосмос, який не співвідноситься із магазинами, банками і туристами, яких повно в центрі міста. Тут життя справжнє, і люди такі, як вони є, – поділився думками після виступу в дворі поміж багатоповерхівками Сергій Жадан.
Черговим культурним шоком для публіки, яка вщерть заповнила залу Чернівецької обласної філармонії, став музично-поетичний перформанс Юрія Андруховича та швейцарського дуету Вервольф Сутра. Експериментальний звук ударних, рояля та електронних клавіш, дивовижний тембр голосу поета, гра світла і тіні, контраст української та німецької мов справили враження на більшість глядачів. Перформанс демонструвався на сцені вперше. Зрозуміли таке концептуальне мистецтво не всі, однак більшості глядачів воно все ж припало до смаку. Яскравим доказом тому – повна зала людей, що аплодують стоячи, не відпускають митців зі сцени й просять виступити «на біс».
А потім була ніч поезії, на якій німецький стипендіат Макс Чоллек разом із Андрієм Любкою представили результати свого спільного проекту. Митці перекладали вірші один одного, допомагала їм молода перекладачка Євгенія Лопата. Публіка була дуже задоволена.
Виділився з-поміж інших і епатажний поет Нільсен, котрий прибув із Данії. Він, прагнучи позбутися будь-якої ідентичності (національної, релігійної, расової і навіть статевої) вийшов на сцену в довгій білій сукні, босоніж і з гітарою. Відвідувачі, які ще торік встигли полюбити неординарного гостя, таке мистецтво прийняли і гідно оцінили.
Вірші в столярній майстерні. Відеопоезія з усього світу. «Найвища форма страти» під завісу
Останній день фестивалю виявився не менш насиченим, ніж попередні, і знову потішив цікавими локаціями. В дворі будинку Пауля Целана (вул. Саксаганського, 5) відомі перекладачі Петро Рихло та Марк Бєлорусець читали його вірші. Такий захід зібрав чимало небайдужих до поезії людей, прихильників творчості Пауля Целана.
Згодом гостей приймали в Палаці кіно ім. Ольги Кобилянської. Тут демонстрували низку фільмів, які поєднують мистецтво слова, накладене на вдалий візуальний ряд. Фільми були дуже різні – як за ідеєю, так і за стилем, а отже, кожен, хто прийшов, зміг знайти щось собі до душі.
Мали успіх і поетичні читання за участі Аміра Ора (Ізраїль). Здивували тут знову ж таки й місцем – все відбувалося у приміщенні, де колись розміщувалась Велика синагога (на вул. Барбюса), нині ж – столярні майстерні. Тож поетичне слово точилось посеред токарських верстатів та інструментів. І було в цьому щось оригінальне… Натяк на доступність поезії і водночас унікальність. Приємно, що тут наразі помалу триває реставрація – у колишній синагозі відновлюють зокрема старі фрески, які справедливо можна вважати справжнім витвором мистецтва старих Чернівців.
Потішила аудиторію своїм виступом і німкеня Нора Гомрінгер, котра приїхала на фестиваль вдруге. Ще минулого року до неї прикипіла слава надзвичайно харизматичної поетеси, яка досконало володіє голосом і мімікою, створюючи при цьому неповторні образи та надзвичайно вдало передаючи зміст власних поезій. Такий статус Нора підтвердила і цьогоріч.
Фінальним акордом програми фестивалю став ще один театральний перформанс від Юрія Андруховича, Уляни Горбачевської та Марка Токаря – «Альберт, або найвища форма страти», в основі якого лежить оповідання Юрія Андруховича. Тут потрібно віддати належне не тільки самому Андруховичу, котрий, як завжди, був на висоті, але і його колегам по сцені: магнетична і сонячна Уляна дивувала своїм умінням перевтілюватись, а Марк Токар (який, до речі, вважається одним із кращих музикантів Східної Європи) на контрабасі видавав нечувані звуки. І знову аншлаг. Музично-драматичний театр ім. О. Кобилянської переповнений, усі аплодують стоячи. Завіса опускається. Фестиваль підійшов до завершення.
Поетів проводжали до Львова з єврейською музикою і танцями
Фестиваль закінчився, а от поетичне турне триває. У понеділок митці вирушили «поетичним потягом» до Львова на Форум видавців. Звідти шлях їм стелитиметься до Берліна і Бремена. Ще раз доводячи свою гостинність та вірність традиціям, чернівчани провели гостей аж до перону та ще й з музикою і танцями. За годину до відправки потяга сполученням «Чернівці-Львів» на платформі з’явився оркестр Лева Фельдмана на чолі з його іменитим диригентом. Поки поїзд не рушив, на вокзалі лунала запальна єврейська музика, а поети та випадкові свідки таких проводжань із радістю танцювали – хто як умів, зате від душі.
Наступний Meridian Czernowitz буде п’ятим, ювілейним, отож залишається чекати, якими сюрпризами нас потішить творча команда фестивалю.
