11 числа 11 місяця 11 року у Києві відбулася презентація книги, яка з”явиться в 111-ти книгарнях України за ціною 111 гривень і вміщує 111 есеїв про 111 міст.
«Лексикон інтимних міст» – це перший прозовий книжковий проект Міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Czernowitz». На офіційний реліз, початок продажу та презентацію з Чернівців приїхали президент фестивалю Святослав Померанцев, виконавчий директор фестивалю Ірина Вікирчак, літературознавець Олександр Бойченко, перекладач та видавець Діана Клочко.
Про новостворене чернівецьке видавництво, засноване на базі фестивалю, каже Юрій Андрухович: «Прізвище видавця говорить за дію. Померанцев здійснив «померанцеву революцію»».
Чи не було зумовлене рішення видавати прозовий твір грою з відомим іменем? Відповідає Святослав Памаранцев: «Тільки дурний би не погодився видавати такого автора як Юрій Андрухович. Нема різниці – чи це проза чи це поезія. Наразі не знаємо наскільки будемо розвивати видавничий напрямок. Мені не хочеться офісу, складів, комп’ютерів, станків. Хочу гратися книжковими видавничими проектами».
З містами довго гратися не можна – настає момент, коли межа між чужим і своїм містом стирається. Можна проводити життя в ідеальних Lesereisen ( подорожах -читаннях): потяг – готель – публіка – вечеря – нічліг – вокзал. Ідеальний спосіб життя: бути бездомним, безробітним, можна жити все життя навіть без гонорарів. Після 10-го міста все розмивається, ти перестаєш розрізняти один від одного – рутина.
«Мені завжди здається, що все завжди трохи задумано і трохи випадково» – зазначив Андрухович.
На презентації найбільшої за обсягом книги Юрія Андруховича тема гри піднімалася неодноразово.
Гра з темпом:
новим для себе спогадом, пов’язаним з цією книгою автор вважає повільність. Коли він зрозумів, що попереду має багато перших років, задовольняв темп – 2-3 (хороших) речення в день. Було легко, каже Юрій і страшенно радіє, що його перший роман «Перверзія» лише зараз вийшов у німецькому перекладі. Юрій Андрухович як автор видозмінював, працював з перекладачем. Тепер, хоч і з таким запізненням, твір який втратив, здавалося б, актуальність німецький читач сприймає зараз як літературну новинку.
Гра в альтернативну реальність:
якщо кириличними літерами ті самі міста переписати латинськими літерами між ними зав”яжуться зовсім інші флірти Розташування літер письма не підведе, каже прозаїк.. Самостійно встановивши формальну перешкоду набагато цікавіше її долати. Вона має послідовність. Гра з послідовністю – вагомий стимул протистояти подразником. З одного боку – готує проблеми, з іншого – слугує грунтом.. Чому Львів перед Любліном? Чому Київ завжди поруч з Кишиневом? 24 міста України, нерозв’язана проблема з м”яким знаком.
Гра з запитаннями:
Завдання письменника формулювати не відповіді, а запитання. Суспільство має формулювати відповідь. Письменник – не знавець соціуму з практичного боку, не політичний технолог. Письменник ніколи не відповість що треба зробити, щоб перемогти в революції. Той, хто знає відповідь не впевнений чи добрий письменник.
Гра з пам’яттю:
згадати міста, в яких місяцями чи роками жив.
І ті міста, в яких лише на годину зупинявся і встиг побачити лише залізничний вокзал. Така книга є однією зі спроб не забувати де ступала твоя нога. Якби ти не записав, – воно звикло б назавжди, пропало б разом із тобою…
Гра з жанром:
розташовані в алфавітному порядку за географічними назвами, ці різножанрові тексти – від есе й оповідань до віршів у прозі – разом становлять автобіографічний атлас світу письменника. Публіцистика, роман, ессе …
Для письменника важливо пам’ятати і відрізняти в деталях де ховається диявол. Відкритий текст також дає надію, що його можна після певного часу переписувати.
Я можу переписувати нарощувати кількість міст, говорить есеїст.
Книга може змінюватися, рости. Певна кількість міст, які зараз н лаві запасних, можуть з’являтися у перекладі.
Гра з презентацією:
вперше спочатку відбувся підпис автографів, а потому презентація книги.
Невдовзі після паперового варіанту до продажу надійде й електронний «Лексикон інтимних міст». www.spas.zaxid.net
Щиро з інтимністю:
Свою першу подорож Юрій пригадує з 5-ти років. Розмова батька зі своїм малолітнім сином. Пам’ятає, що поїхав до Ужгорода.
Найінтимніше, що може бути у нас – дуже висока відповідальність перед батьками. У багатьох їх вже немає. Батько залишиться таким, як я напишу тут – дуже інтимний акт. Щоб не образити в іншому вимірі де він перебуває.
Мабуть, є в кордонах щось важливе для кожного з нас. Те, що відокремлює своє від чужого: коли втрачаєш частку самого себе, коли розчиняєшся в чомусь іншому. Трапився аргентинський композитор, який приїхавши після Буенос – Айресу та Нью – Йорку на стипендію до Берліна вирішив там жити до кінця днів. Як композитору йому по-перше страшенно важливо, що він не володію мовою. Так він може більш ізольовано занурюватися у свої власні звуки.
І, по – друге Берлін – це єдине місце на світі, де він чує абсолютну тишу. Важливо, щоб навколо була тиша.
У вірші Богдана Задури є
Шенгенська ностальгія
Ніхто не питає твого паспорту
Нікого не цікавить твій багаж
Або пункт Твого призначення
«Я спостерігаю за Берліном таке, чого не вдається спостерігати за усіма іншими моїми містами – він рослинний і порожнистий, у ньому залишені велетенські прогалини, які завжди можна чимось позаповнювати, але найкраще не заповнювати нічим, крім літератури». Сторінка 39 Юрій Андрухович «Лексикон інтимних міст».
P.S. «Тут інше питання: а після Андруховича кого видавати?» Святослав Померанцев президент Міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Czernowitz»
А поки критики думають, в яку шухляду покласти нову роботу Андруховича, альтернатива для невідомого письменника стає реальністю, яка взаємодіє з грою.
