Відомий літератор Юрій Андрухович на один день завітав до Львова, щоб потішити публіку своїм новим творінням – «Лексиконом інтимних міст». 111 міст, що ховаються під палітуркою книги, письменник представив під час творчої зустрічі у філармонії. Розмова точилась не лише навколо новинки. Письменник говорив про футбол, літературних критиків, переклади… Щоправда, наприкінці зустрічі зізнався, що «не хотів чути запитань, а хотів читати»…
Та було вже запізно. Хоча нагоди почитати «Лексикон» Андрухович також не втратив.
Першим акордом творчого вечора Андруховича стало «вручення» йому подарунка. Модератор зустрічі Юрій Винничук передав колезі привітання від Марії Матіос, яка зараз в Єрусалимі: «Коли почала читати книжку, зрозуміла, що в Єрусалимі Андрухович не був. От і хочу подарувати йому мандрівку туди. А роблю це тому, що Юрко – один з небагатьох мужчин серед мужчин, який миттєво підтримав мене у тяжку хвилину, коли мала з «ментами» проблему»… Розібравшись з подарунками, письменники перейшли до перемивання «Лексикону» кісточок.
– На написання мого «Лексикону» вплинув Мілорад Павич і його «Хозарський словник», – розповів Юрій Андрухович. – Прочитавши його, подумав, що колись треба буде написати книжку у формі словника, енциклопедії, де буде використана абетка, як своєрідний диктатор. Треба було, щоб після прочитання Павича пройшов якийсь час, десять років, щоб зрозумів, про що буде моя абетка. Як базовий матеріал взяв назви міст…
«Ці 111 міст мають внутрішню ієрархію, – зазначив письменник. – Є такі, які зовсім мало знаю і де пробув одну або дві години, і пережив там щось зовсім не суттєве. Щоб про них з’явився якийсь вартісний текст, треба було напружуватися і вишукувати внутрішній потенціал міста і мій власний. А є такі міста, які для мене означають певні константи у житті. Наші стосунки мають свою історію, розвиток. Це базові для книжки міста – Львів, Київ, Берлін, Москва і, дещо іншою мірою, Прага…». Про одне з «базових» міст, Берлін, автор і прочитав уривок. Щоправда, скористався для цього не паперовим варіантом «Лексикону», а електронним. «Мушу щиро зізнатися, що книжка мені не вдалася у тому сенсі, що сам не зміг її довезти на цю зустріч, – пояснив свій крок Андрухович. – Знав, що буду тиждень у дорозі, і подумав, що не братиму книжку, бо ж можу читати її з pocketbook. Коли задумував твір, хотів зробити два варіанти «Лексикону». Один – дорого виданий, подарункового формату, а інший – кишеньковий, щоб його можна було читати в дорозі. Коли книжка дописалася, зрозумів, що кишеньковий варіант – нереальний. Книжка вийшла завеликою, понад усі мої власні сподівання».
Зараз письменник працює над перекладами творів Бруно Шульца, на якого наступного року чекає подвійний ювілей – 120 років з дня народження і 70 років з дня смерті. «Що далі його перекладаю, то більше починаю любити, – каже Андрухович. – По-справжньому літературний текст прочитує тільки перекладач. Скільки разів того Шульца читав і в кількох перекладах, і в оригіналі… А так багато залишилось тоді поза увагою. Переклад дозволив нарешті прочитати ці тексти…».
Не втратив письменник нагоди похвалити німецький переклад його роману «Перверзія». «Радий, що переклад цього твору вийшов так пізно, – сказав автор. – Оригінал українською з’явився у 1996 році, а через 15 років вийшов роман німецькою. Це один із небагатьох випадків, коли переклад – кращий за оригінал. «Перверзія» німецькою мовою – цікавіша і веселіша від українського варіанта».
Протягом вечора Андрухович був щедрим на зізнання. Розповів, що хоч в основі «Лексикону» – реальні події і переживання, але він їх місцями прикрашував. Та й не у всіх містах, які є у книзі, справді бував. Заради абетки додав у книгу Цюрупинськ, де ніколи не був.
