Саме з Ужгорода починається подорож інтимними містами Юрія Андруховича, відомого поета, романіста, есеїста, перекладача. Це перше місто, яке залишилося у спогадах 5-річного письменника. Каже, що у подорожах майже ніколи не оминає його. Юрій Андрухович зізнається, що закарпатських міст у новій книжці замало, тільки Ужгород і Хуст. До того ж, текст про Ужгород невеликий за обсягом, у хронологічному плані стосується 1965 року, але додавати щось до спогадів автор не вважав доцільним. Це ужгородський вірш у прозі, тому по-іншому вшанувати місто не міг.
Колись обласний центр Закарпаття йому подобався настільки, що після закінчення вишу хотів переїхати сюди на постійне проживання. Рішення змінив Петро Часто, журналіст, письменник і хороший знайомий Юрія Андруховича, сказавши йому, що не приживеться тут, бо не закарпатець за походженням. Втім, митець досі вважає Закарпаття своєю прабатьківщиною.
До книжки увійшло 111 міст. Тексти про інтимні спогади у найширшому значенні цього слова вишикувані в алфавітному порядку. Майже всі есеї мають часову прив’язку. Перша презентація відбулася 11.11.2011-го об 11 годині 11 хвилин. Всеукраїнський тур стартував 5 квітня цього року. На сьогодні «Лексикон» вже побачили у Івано-Франківську і Тернополі. Ужгород став третім містом, у якому відбулася презентація.
Цілий день 9 квітня письменник присвятив закарпатцям: почали зі звичних прес-конференцій та прямих ефірів, а закінчили презентацією у ляльковому театрі «Бавка», під час якої Юрій Андрухович щедро роздавав автографи та фотографувався з читачами.
Задум «Лексикону» з’явився у 2005 році. У цей час письменник склав список міст, у яких йому довелося побувати. На початку кількість визначалася між 107 та 120 містами. Сьогодні ж письменник стверджує, що хотів написати легку книжку. Ніби недбалу, але висловити у ній високо-філософські речі. Цікаво також, що усі персонажі мають своє особливе значення, але насправді є витвором авторської уяви.
Книжка є першим прозовим проектом, здійсненим у рамках Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz, який щороку у перші вихідні вересня збирає найвідоміших письменників Європи та України. Юрій Андрухович входить до ініціативної групи цього фестивалю. Тож до Ужгорода письменник завітав разом із Святославом Померанцевим, президентом Meridian Czernowitz. Модерував прес-конференції поет Андрій Любка, який заради цього приїхав із Варшави.
Автор «Лексикону інтимних міст» каже, що подеколи книжка й сама диктувала умови. Есеї про деякі міста потрібно було написати для того, щоб заповнити алфавітний порядок. Зізнається, що кілька текстів створені під конкретні букви, хоч насправді ці міста Юрій Андрухович ще не відвідав. Але це не вирішальний чинник, бо задум виправдує очікування читачів.
Із закарпатських міст до книжки увійшов ще й Хуст. Про нього письменнику порадили написати «Гудаки». Ю. Андрухович каже, що уваги заслуговують ще й Мукачево, Берегово, Чоп, але про них, мовляв, іншим разом.
Митець каже, що багато бажаних текстів не потрапили до книжки. З об’єктивних причин тут немає Івано-Франківська. Оскільки наскрізною ідеєю є показ людини у мандрах, поза домівкою, тож спогади про рідне місто лишилися поза «Лексиконом». Письменникові особливо не вистачає Коломиї та Яремчого.
Ідея з оформленням «Лексикону» також належить Юрію Андруховичу. Картина з чорношкірими дітьми, зображена на обкладинці, висіла на стіні берлінської квартири, у якій письменник мешкав майже рік. За твердженням митця, таке мистецтво відображає ще й зріз соціально-культурної проблематики.
На проекті «Лексикону інтимних міст» Юрій Андрухович крапку не ставить. Наступний «Лексикон» складатиметься з 222-х міст, третій — з 333-х, і так до шостої частини.
Організатори туру зазначають, що це чистий літературний проект без сторонніх впливів, тому закиди про розкручування бренду, є недоцільними. Презентаціям у різних містах передувала онлайн-гра на Фейсбуці, розпочата в інтересах читачів і самого автора. Раз на тиждень у соціальній мережі з’являлися цитати із нової книги письменника. Вони мали вгадати місто, якого стосується опис і запропонувати свій варіант продовження цих спогадів.
Юрій Андрухович каже, що вже не дивується нищівним рецензіям на власні книжки, бо ще під час написання свідомо працює на те, щоб не відповідати швидким очікуванням. Бо справжня критика має бути витримана часом.