У Чернівцях завершився V міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ.
На ньому вже традиційно презентували нові книги відомих українських письменників й поетів, відбувалися поетичні читання, дискусії, автограф-сесії та концерти. Організатори кажуть, що не сумнівалися: захід проводити потрібно, попри бої на сході України. Адже, на їхнє переконання, культура і мистецтво – те, довкола чого мусять об’єднуватись українці та європейці у боротьбі із зовнішнім агресором.
Хедлайнери фестивалю Ігор Померанцев, Юрій Андрухович та Сергій Жадан також переконані, що скасування подібних заходів – поразка держави.
Письменник Юрій Андрухович: “Події, які зараз відбуваються на Сході, – це найвищий рівень самозахисту. А проведення фестивалю – свідчення того, що ми не капітулюємо, ми прагнемо жити і нас не загнали у напівнебуття. По-військовому кажучи, ми на різних фронтах.
Мені, як автору зараз бракує душевної рівноваги. Для того, щоб я міг створювати текст, мені потрібно, щоб усе довкола було добре. І тільки тоді я зможу розгорнути певні трагічні моменти.
Але коли ця трагедія в реальному житті довкола – я не можу зосередитись на написанні”.
Письменник Сергій Жадан: “Ми з друзями-музикантами (Гурт “Собаки в космосі” – Ред.) довго думали потрібно чи ні долучатись до фестивалю.
Але для мене найкращою відповіддю на це питання є реакція людей, які приходять на наші концерти. Нам зараз особливо потрібні ці акти єднання, підтримка та обмін енергіями. Тим більше, що ми вирішили з користю використати момент того, що багато людей збирається разом, і на наших концертах збираємо кошти для поранених.
В жодному разі не можна зупиняти культурне життя, адже це буде одним з елементів поразки. Це означає страх, паніку, розпач, безсилля…я не думаю, що це суспільству потрібно. Кожному з нас варто усвідомити, що країна залишається доти, допоки в ній залишаємось ми. Так, зараз не найкращий час для лірики, але вона має залишатись, бо якщо лірика зникне з нашого життя, то світ від цього точно кращим не стане”.
Письменник і журналіст Ігор Померанцев: “Мистецтво за своєю природою – це подолання смерті. Так, на Сході йде війна, ллється кров, але чи означає це, що мистецтво має мовчати? Я так не думаю.
Муза завжди реагує, але реагує по-різному: необов’язково на постріл відповідати пострілом, на пушку – пушкою, на установку ГРАД – ГРАДом. Муза може шепотіти, наспівувати і навіть мовчати. Але це свідоме мовчання. І ми тут зібрались для того, щоб протистояти смерті, крові насиллю.
Вважайте, що ми всі тут для того, аби виконати свій реквієм, сповнений суму і співчуття.
Є письменники, які дивним чином розквітають під час війни. Дійсно, війна може надихати, і я особисто не бачу нічого поганого в цьому. Але моя муза зараз взяла паузу… я написав кілька коротких есе про Україну, але нинішні події для мене – це емоційне потрясіння. Я пишу зараз вірші про кохання, і це мій метод протистояння тим жахіттям і смерті”.
