поет, президент празького фестивалю письменників
Michael March,
“Я народився в Нью-Йорку у 1946 поряд з улюбленими місцями Ісаака Бешевіса Сінгера, близько до музею Справжньої Історії, ще ближче до гріхів Старого світу. Часи, коли холодна війна гойдалася низько над голубими крокодилячими стічними трубами, коли Нью-Йорк був європейським містом, і краса стікала кров’ю в Армії Ночі. Я прийшов до поезії неспроможним, як бродяга кохання, блукаючий по старим руїнам.
Під час навчання в Колумбійському коледжі моє покоління зникло, пігмент в падінні Ікара. Я залишився зі словами Володимира Холана : “Свобода завжди добровільно споріднена з бідністю”.
В епосі про Гільгамеш Сідурі богиня вина радить : Гільгамеш, куди ти поспішаєш? Ти ніколи не знайдеш того життя, яке шукаєш. Коли боги створили людину, вони наділили її смертю, але життя вони взяли під свою особисту опіку. Я звернувся до поезії, щоб жити: як до молитви, як до необхідного елементу кохання, щоб почути наготу слів, зрештою щоб бути присутнім на моєму власному похороні.”
