Перший «Меридіан» у «таємній столиці німецької лірики»
З десяти фестивалів „Meridian Czernowitz“, що були проведені у Чернівцях, починаючи з 2010 року, найбільше запам’ятався перший фестиваль, відкриття якого відбувалося у вщерть переповненій Мармуровій залі університету. Хоча й пізніші фестивалі стартували, як правило, під тими ж високими зводами резиденції Йозефа Главки, однак церемонія відкриття першого фестивалю відзначалася особливою, неповторною атмосферою, чому сприяло відчуття непересічності й абсолютної новизни заходу. Здавалося, що простора зала була не в змозі вмістити всіх бажаючих побачити й почути незвичне дійство, а настрій учасників і гостей фестивалю зашкалював від ейфорії.
Жоден пізніший фестиваль не був насичений, на мій погляд, такою великою кількістю різноманітних подій, які відбувалися вперше. Тоді літературний світ відзначав 90-річчя з дня народження великого сина міста Пауля Целана, котрий заголовком своєї поетологічної промови «Меридіан», виголошеної при отриманні Бюхнерівської літературної премії, великою мірою спричинився до назви фестивалю. Целанівський акцент особливо відчувався, коли в Червоній залі промовляла укладачка багатьох книг Целана, блискучий знавець його творчості Барбара Відеман, яка презентувала листування поета з другом його юності, чернівчанином Ґуставом Хомедом.
Вперше фестиваль зібрав тоді ціле гроно відомих німецьких, австрійських та швейцарських поетів – Ельке Ерб, Герхарда Фалькнера, Хендріка Джексона, Інгеборг Кайзер, Бріггітте Олешинські, Андреаса Заурера, Юліана Шуттінґа, Мілену Фіндайс. Україна була гідно представлена такими знаними іменами, як Ігор Померанцев, Юрій Андрухович, Наталка Білоцерківець, Олег Лишега. Присутність тоді ще молодих українських поетів Андрія Любки, Катерини Бабкіної, Богдана-Олега Горобчука, Дмитра Лазуткіна та ін. додавала всьому поетичному дійству живого енергетичного драйву.
Небуденними подіями стали також відеоінсталяція «Темпль», коли за допомогою світлопроекторів кінотеатр «Чернівці» знову набув обрисів колишньої Великої синагоги, під склепінням якої вперше прозвучав свого часу неперевершений тенор «буковинського Карузо» Йозефа Шмідта, та театральний перформанс за поезією Пауля Целана «Пісок із урн», здійснений експериментальною студією молодого режисера Олега Мельничука. Незабутньою залишиться в пам’яті також етновечірка та вогняне шоу в туристичному комплексі «Цецино», які завершили фестиваль на високій, пронизливій ноті.
Хотілося б, щоб цьогорічний 10-й фестиваль зумів відтворити ту первозданну емоційну й креативну атмосферу найпершого фестивалю, після якого залишилося враження, що Чернівці на якусь мить знову повернули собі славу «таємної столиці німецької лірики».
Фото Василя Салиги
