Василь Махно (1964) – український поет та есеїст.
Народився 8 жовтня 1964 року в Чорткові на Тернопільщині. Закінчив Тернопільський педагогічний інститут та аспірантуру, викладав ув університетах Тернополя та Кракова. Належить до Американської Академії поетів (Academy of American Poets).
Автор восьми поетичних збірок «Схима» (1993), «Самотність Цезаря» (1994), «Книга пагорбів та годин» (1996), «Лютневі елегії та інші вірші» (1998), «Плавник риби» (2002), «38 віршів про Нью-Йорк та дещо інше» (2004), «Cornelia Street Cafe: нові та вибрані вірші 1991-2006» (2007), «Зимові листи» (2011), двох книжок есеїстики «Парк культури та відпочинку імені Ґертруди Стайн» (2006), «Котилася торба» (2011), п’єс «Coney Island» (2006), «Bitch / Beach Generation» (2007), перекладів польських поетів Збіґнєва Герберта «Струна світла» (1996) та Януша Шубера «Спійманий у сіть» (2007).
Вірші, есеї та драми Василя Махна перекладено багатьма іноземними мовами, зокрема англійською, польською, німецькою, сербською, російською, литовською, чеською, малаямською, івритом, їдиш, іспанською, портуґальською та ін.). За кордоном окремими виданнями виходили вибрані вірші: у Польщі “Wedrowcy” (Poznan, 2003),“34 wierszy o Nowym Jorku i nie tylko” (Wroclaw, 2005), «Нитка/Nitka» (Pogranicze, Sejny, 2011) Румунії “Fiecare obiect isi are locul sau” (Craiova, 2009); США “Thread and Selected New York Poems” (New York, 2009), “Winter Letters” (New York, 2011).
Учасник багатьох Міжнародних поетичних фестивалів у Сербії, Польщі, Словенії, Румунії, Німеччині, Індії, Колумбії та Нікараґуа. З 2000 року мешкає у Нью-Йорку.
