05.09.2011
Ірина Славінська
Цей текст мав би з’явитися ще вранці 5 вересня. Але не судилося – паровози моєї республіки їздять із 4-годинними запізненнями. Принаймні поїзд номер 60 дав чудову нагоду відіспатися за всі три дні фестивалю Meridian Czernowitz.
Програма “Меридіану” виглядала дуже спокусливо. Насамперед мріями про те, яку кількість давніх навкололітературних знайомих привабить нагода помандрувати в Чернівці та послухати добру поезію.
Щодо доброї поезії думки можуть розійтися.
Андрій Бондар, наприклад, тішився почутому на “Молодіжній сцені”. Сергій Жадан радо слухав французьку поезію з перекладом і без. Олександр Ірванець прийшов послухати свого польського колегу Богдана Задуру. Юрій Андрухович і Олександр Бойченко відкрили людям гурт “Kohelet”.
Моїм особистим хітом став виступ “Kohelet”. Абсолютно геніальне німецьке подружжя. Саксофон, акордеон, чудові голоси і талановиті тексти. Найголовніше – відкриті до всього нового очі та вуха. “Kohelet” співають німецькі, українські, циганські пісні і не тільки.
Інший чудовий захід – показ програми Poetry Film Festival “Zebra”. До початку перегляду європейських відеопоезій вручили премію “БУК” за найліпшу українську відеопоезію. Це було помилкою, як на мене.
Програму “Zebra” відкрили відеопоезії кінця 1990-х і початку 2000-х. І тут стало ясно, що за однаково малих бюджетів українським митцям поки що бракує свободи володіння візуальною мовою.
Але про поезію та музику таки справді можна сперечатися. Натомість важко сперечатися про факти та різні очевидні речі.
“Meridian Czernowitz”, здається, найліпше зорганізований фестиваль в Україні. Розпланована на три дні програма. Чимало гостей з усієї Європи. І ніби всі задоволені – всіх поселили, всім дали майданчик для виступу.
Іншим фактом є дивовижна співпраця організаторів фестивалю та міської влади. На три дні Чернівці перетворилися на цілісний майданчик для виступів.
Особливо гарною мені видалася ідея “Поетичних прогулянок”. З картою в руках гості мандрували містом за вказаними адресами. У певному місці в певний час відбувалися читання. Користь очевидна – і місто можна подивитись, і нові тексти послухати.
Відвідувачів і особливо журналістів на “Meridian Czernowitz” цікавила, до речі, не тільки поезія чи музика. Типовим запитанням фесту стало “Як ви ставитесь до фінансування фестивалю Фірташем?”
І відвідувачі, і гості направду ставилися до цього по-різному. Юрій Андрухович або Андрій Бондар не бачать у цьому проблеми.
Натомість Сергій Жадан зізнався, що вагався, чи варто їхати на “Meridian Czernowitz”. Це не дивно. Адже Жадан має досвід організації фесту без грошей олігархів, але з допомогою з боку малого бізнесу.
На цій оптимістичній ноті про самоорганізацію української літератури варто закруглятися. Натомість можна починати мріяти про “Meridian Czernowitz” 2012 року.
