«… За гарячим чаєм Євгенія Лопата відповідає на запитання, чи могла би вона уявити, щоб у майбутньому запросити російських поетів до Чернівців на фестиваль: «Раніше у нас на фестивалі звучали опозиційні голоси з Росії, тому що ми вважали важливим, щоб їх почули і тут. Але тепер? Я не знаю, чи нам це потрібно».
Вона розповідає про знайомих з Росії. Із деякими із них вона познайомилася в Німеччині, коли проходила стажування у депутата Бундестагу. З іншими – під час подорожей або в інтернеті. «Дехто зараз мені пише і запитує, як у мене справи. Але вони ніколи не пишуть, що шкодують про те, що відбувається в моїй країні». Євгенія Лопата, 1994 року народження, схоже, не дуже високо оцінює росіян свого покоління. «Вони не хочуть брати на себе вину. Вони думають, що не несуть відповідальності. Кажуть, що їх занадто мало, щоб щось змінити в Росії. Бла-бла-бла».
«…Російська мова? Яким буде значення цієї мови, коли буде вистрілена остання куля цієї війни і похована остання жертва війни? Чи на вулицях традиційно багатомовних Чернівців російська й надалі буде звучати звично як раніше? Євгенія Лопата прийняла рішення. «Рішення говорити російською мовою чи ні залишається індивідуальним. Я цього робити не буду».
Розмовляв Міхаель Мартенс
Повне інтерв’ю можна прочитати тут.
