Ігор Померанцев – письменник, поет, правозахисник, радянський дисидент.
Народився у Саратові. В Чернівцях закінчив школу і факультет романо-германської філології Чернівецького університету (1970). Вчителював у карпатському селі, працював у Києві в патентному бюро. В 1976 році був заарештований КДБ і звинувачений у володінні і розповсюдженні “антирадянської” політичної літератури, слуханні «ворожих голосів» і в підтриманні контактів з іноземцями. В 1978 він був змушений емігрувати з СРСР разом з жінкою і 10-місячним сином – спочатку в ФРН, а згодом в Великобританію. З тих пір живе у Західній Європі (Англія, Німеччина, Чехія). Працює радіожурналістом на ВВС, “Радіо Свобода”. Рідною мовою вважає російську, але саме українській дякує за відчуття коріння.
Автор поетичних та есеїстичних книжок: «Альбы и серенады» (1985 р., Лондон), «Стихи разных дней» (1995 р., Санкт-Петербург), «Предметы розкоши» (1996 р., Санкт-Петербург), «По шкале Бофорта», «Почему стрекозы?», «Радио «С», «Служебная лирика» (присвячена радіо), «Те, кто держали за нас руку, умерли», «Красное, сухое», «News»; автор радіоп’єс «Вы меня слышите?», «Любовь на коротких волнах», «Питомцы г-на Фарба», «Бакская собака».
Три розділи «Винных лавок» – це три метафоричні винарні крамниці, куди автор запрошує читачів, аби вони зрозуміли і відчули щось дивовижне. Стриманий, раціональний ерудит, який роздумує над історіями винарної культури ХІХ–ХХ століть, веселий гульвіса, який насолоджується винами і жінками Іспанії, мудрий і витончений поет чуттєвих розкошів, який врешті-решт між вином і творчістю обирає останнє. Такі різні альтер-его автора, який майстерно, граючись, змішує літературні жанри, ніби „підсвічені” візуальними образами – репродукціями картин каталонця Хуліо Ромеро де Торреса, фотографіями Мілени Фіндайс із циклу “Trockener Roter”, а також фото Пітера Померанцева “Батько і птаха”.
Тексти, зібрані тут – есеї, проза, вірші про вино і винарну культуру, – писались автором впродовж майже сорока років.
Немає в наявності.
