Чому б не згадати четвертий «Меридіан», 2013 рік?
Фестиваль на той час уже, сказати б, устаканився. Тобто завоював собі місце в арт-просторі і дуже пристойне реноме. Відтак захотілося розширювати його можливості, влаштовувати якісь неформатні речі. Й от уже Слава Померанцев домовляється з «Арт-Полем» про прем’єру «Альберта».
Повна й офіційна назва цього мультимедійства – «Альберт, або Найвища форма страти». Станом на ранній вересень 2013-го, коли відбувався четвертий «Меридіан», ми показали його тільки один раз. Це була дуже ще недосформована й від того дещо роз’їхана прапрем’єра. Ми з нею виступили на артполівському фестивалі в Унежі. Липневої ночі, під зоряним небом і зі справжнім багаттям у виконанні Театру Вогню. В тому багатті наш герой, Альберт Вироземський, і згорав. Принаймні як текст, видрукуваний на білому папері в А4. Така в нас вийшла прапрем’єра.
А в Чернівцях, два місяці по тому, прем’єра. І то був фантастичний Театр ім. Ольги Кобилянської, колишній Шіллера. Ситуація вимагала зовсім інших рішень. Ми, як і фестиваль у цілому, розширювали можливості. Саме відтоді ми зрозуміли, що «Альберт» буде щоразу інший, як щоразу іншим буде місце, де ми його виконуємо. Проєкт на виріст, проєкт-Протей. І цього року він теж буде інший, дуже інший, хоч це знову буде «Меридіан». Щоправда, десятий уже.
А з того четвертого запам’яталось, як ми довго, кілька годин поспіль, готували сцену, світло, звук і себе самих у театрі. І поки в ньому не було публіки, до порожньої зали, головно на балкон, заходили весільні пари. Їх за ті кілька годин перевіялося там із десяток! Їх там фотографували на пам’ять. Я розумію так, що в Чернівцях це традиція – в день весілля молоді пари заходять до театру, щоби сфотографуватися в його, як усім здається, розкішному інтер’єрі.
Все разом – наші нервові приготування, їхні трепетні фотосесії, теплий вересень у теплому місті плюс четвертий «Меридіан», не відпускає досьогодні.
Фото Василя Салиги
